Тиждень до початку нового навчального року. Про те, яким він буде, які реалії офлайн освіти в Україні, про бомбосховище та нові норми безпеки, про роботу Міністерства освіти та емоційний стан після шести місяців війни, спитали у експерта сфери освіти, архітектора особистостей, засновника та директора школи MIDGARD, Олега Попова.

 

Олеже, вам першим у столиці з початку війни (прим. 9 травня) вдалося відновити повноцінну роботу школи та офлайн навчання. Яких заходів безпеки вам довелося для цього вжити?

Дякуючи досвіду роботи при ковідних обмеженнях, у нас уже була добре збудована система змішаного навчання, коли частина учнів може бути присутня очно, а інша онлайн, при цьому вони всі можуть спілкуватися, адже класи обладнані спеціальними камерами та мікрофонами. В такому форматі школа працювала до кінця червня.

До запуску офлайн навчання ми розробили для персоналу чіткі інструкції дій під час повітряної тривоги, задля забезпечення належних умов безпеки та комфортної психологічної атмосфери для учнів школи.

Батьки нам дуже вдячні за те, що ми надаємо можливість для дітей навчатися очно в безпечному середовищі.

MIDGARD, одна із небагатьох столичних шкіл, що має власне бомбосховище. Розкажіть, як ви його використовували до 24.02 та чим воно обладнане на сьогоднішній день?

Так! Ми дійсно маємо дуже потужне власне бомбосховище площею більше 500 м кв. Воно було побудоване в 70-х роках, спеціально для візиту Брежнєва Леоніда Ілліча до Києва.

До війни ми використовували його виключно як складське приміщення, але дуже швидко переобладнали для безпечного знаходження в ньому людей. 24 лютого вже розмістили там більше 150 людей.

Зараз ми зробили там якісний ремонт з сучасною вентиляцією, відремонтували сходи, посилили інтернет, закупили меблі та все необхідне обладнання для комфортного розміщення там дітей та колективу школи під час повітряної тривоги.

Триває активна вступна компанія. Чи багато ваших учнів не планують повертатися до України?

Багато наших сімей та дітей роз’їхались по всьому світу, але всі вони дуже добре відносяться до школи, хочуть і планують повертатися, переходять на онлайн форму навчання. Деякі з них, планують повертатися з нового року або з наступного навчального року.

Але, цього року ми приймаємо багато нових учнів зі східних регіонів України та з інших навчальних закладів, які за нових норм безпеки, не зможуть працювати з 1 вересня. Враховуючи це, ми вже передбачили навчальним планом довший період адаптації, ніж зазвичай.  

У Міністерстві освіти красномовно обіцяють офлайн навчання, але які на вашу думку реалії формату освітнього процесу?

Моя оцінка діяльності і результатів роботи цього органу не оптимістична.

Всі зміни, що вони анонсують не відповідають сучасності, а являються лише черговим перетасовуванням старих систем. Не відбувається ніяких кардинальних змін до методології викладання, якісного та кількісного набору предметів у навчальній програмі. Формальні зміни під новими назвами.

Реалії офлайн навчання такі, що незначна кількість бомбосховищ, які є в школах або розташовані поруч (що дозволяється нормами безпеки), не здатні прийняти таку велику кількість учнів державних закладів освіти. Зараз вже планується навчання в декілька змін, але це безумовно негативне вплине на зниження його якості.

Багато закладів взагалі не мають змоги починати навчання, бо не мають бомбосховища. Деякі планують використовувати бомбосховища розташовані поруч, але враховуючи кількість повітряних тривог за день, це навіть подумки надто складна логістика, не говорячи про реальність її втілення.

Ви єдині, хто в Києві наважився організувати літній табір. Розкажіть про його цьогорічні особливості.

Ми запустили цей проект по запиту батьків наших учнів. Були розроблені програми різноманітних тематичних напрямків, аби кожен знайшов собі розваги по душі. Надуспішно пройшли декілька змін психологічного табору, в якому ми ставили на меті допомогти дітям стабілізувати свій емоційний стан. Дуже популярним став спортивний напрямок із заняттями футболом та тенісом і пригодницький. Особливістю цього року стала і тривалість змін. Зазвичай це було 5 днів, а цього літа 6. Радий, що 150 дітей щотижня, мали можливість отримати незабутні приємні спогади про літні канікули. Деякі з них відвідали по 7-8 змін!

Новий досвід, але мені він дуже подобається, адже завдяки табору школа ожила та наповнилась дитячим сміхом.

«Що ви тут робите, що діти не хочуть їхати додому?», - питають мене батьки, а кращого результату і не треба. Для мене це найбільша мотивація та натхнення на роботу. 

Розкажіть про ваші емоції шостого місяця війни.

Головна емоція 6-го місяця війни – це проблиски радості на грунті тотального виснаження.

Ми вже адаптувалися до життя в умовах війни, сформували захисні емоційні споруди, навчилися підтримувати себе та родину у важких моментах, правлятися з емоціями від новин про втрати воїнів та  страшних погроз.

Зараз кожен із нас має розпочати рух на відбудову якісного життя, де всупереч всьому є місце радості, хвилинкам щастя та задоволення від життя.

Ми не говоримо про те, що маємо будувати своє життя таким, наче війни в нашій країні не існує, адже це буде не щиро, не чесно та не можливо. В той же час, ми не повинні впадати в іншу крайність, а починати відходити від глибинного стресу, максимально скоротити взаємодію з новинними ресурсами та соціальними мережами, знаходити час на дозвілля, спорт, книги та спілкування з друзями.

Ваші побажання читачам.

Зараз я знайомлюсь з цікавими, патріотично налаштованими на відбудову України, людьми, бачу велику кількість нових напрямків для роботи і ідей для бізнесу, будую власне відповідальне життя і разом з командою, яка натхненна, змінена та активно налаштована повернулась з відпусток, впевнено та міцно тримаємо освітній фронт.

Пам’ятайте, що для того, хто має бажання, вміє широко та стратегічно мислити, велика криза - це вікно можливостей!

Шотландія увійшла в історію охорони здоров'я. Її уряд ухвалив закон, який зобов'язує державні установи безкоштовно надавати засобі жіночої гігієни.

Це перша країна, яка захистила право на гігієнічні засоби новим законодавством, що набуло чинності в понеділок.

Закон про товари для інтимної гігієни означає, що ради та заклади освіти мають надавати їх безкоштовно тим, хто їх потребує.

З 2017 року на забезпечення доступу до засобів жіночої гігієни у громадських місцях витрачено близько 30 млн доларів.

Депутатка від лейбористів Моніка Леннон виступала за проєкт, який підтримали у парламенті Шотландії у 2020 році.

Леннон сказала: "Місцеві органи влади та партнерські організації наполегливо працювали, щоб реалізувати законне право на доступ до безкоштовних засобів гігієни".

Це ще одна віха для активістів, які борються проти стигматизації менструації.

"У часи, коли вартість життя дорожчає, закон про засоби жіночої гігієни є ознакою надії, яка показує, чого можна досягти, коли політики об'єднуються заради людей".

Соціальне підприємство Hey Girls, яке бореться з бідністю у Британії, заявило, що товари жіночої гігієни мають бути такими ж доступними, як туалетний папір у громадських туалетах.

Джорджі Ніколсон розповіла в ефірі BBC Radio Good Morning Scotland, що перед пандемією організація провела дослідження, яке показало, що кожна четверта жінка в Шотландії колись стикалася з бідністю.

"Є простий спосіб описати менструальну бідність: ви йдете в супермаркет і змушені обирати, чи зможете ви купити пачку макаронів або коробку тампонів. Ось так", - пояснила вона.

"Ми чуємо про багатьох матерів, які обходяться без засобів гігієни під час місячних, щоби нагодувати своїх дітей. Вони користуються шкарпетками, в які набивають газети або хліб... це дешевше, ніж засоби жіночої гігієни".

Ніколсон додала, що те, що Шотландія стала першою країною в світі, яка надає безкоштовні засоби гігієни для жінок, - це "дійсно величезна" віха.

Міністр соціальної справедливості Шотландії Шона Робісон заявила, що надання предметів гігієни для жінок є "фундаментальним для рівності та гідності".

Вона додала: "Ми пишаємося тим, що стали першим урядом у світі, який вжив таких заходів".

"Це як ніколи важливо в той час, коли люди роблять важкий вибір через кризу вартості життя".

"Ми не хочемо, щоби жінки опинялися в такому становищі, коли у них немає засобів гігієни під час менструації".

 

Лідія Білас, засновниця мережі освітніх проєктів MRIYDIY, співзасновниця мережі приватних шкіл КМДШ

 

З пані Лідією ми знайомі давно. Вона була спікером на MAMA SUMMIT, ми реалізували багато спільних ідей щодо КМДШ та навіть разом із донькою Мартою стали героїнями нашого спецпроєкту «Вічні цінності».

Цього разу наша зустріч стала особливою. Пані Лідія на декілька днів у Лондоні і це чудова можливість поспілкуватися наживо. Говорили про бізнес та особисте в умовах війни. За 2500 км від дому, де усе інакше, зустрічі з українцями безцінні, бо вони про тепло й розуміння без слів.

Пані Лідіє, ми з Вами не бачилися 1,5 року, хоча за даний період так багато всього відбулося, що цей проміжок часу відчувається як вічність.

Ваші дописи в соціальних мережах завжди про надію, мотивацію та віру. Що допомагає Вам триматися в період війни?

 

Як би не дивно це прозвучало — те саме, що і в мирний час. Люди. Найближчі й ті, з ким із півслова розумієш один одного. Бо часи змінюються, а люди — ні, можливо, за дуже рідкісних винятків. Ми всі багато чого усвідомили за ці шість місяців. Навчилися бути сильними й подорослішали, навіть дехто передчасно, а хтось із запізненням.

Захоплюючись географією, скажімо, людина може намріяти підкорити найвищий вулкан Землі Охос-дель-Саладо. Якщо ж до географії додати захоплення технологіями, то цілком можливою стає мрія створювати географічні інформаційні системи. Зараз ми, попри те, що нищимо планету, чимало висловлюємося про збереження природних ресурсів, про те, як мріємо про її збереження. Але по-справжньому таку мрію може сформувати лише людина, яка має знання та досвід у цій сфері, щиро зацікавлена тією ж географією, вивченням ґрунтознавства й інших дисциплін, на яких базується реалізація збереження природних ресурсів. Що більше ми знаємо, що більше зростаємо, розвиваємося і вчимося розуміти, як влаштований цей світ — то досконалішими стають мрії, які можемо впевненіше реалізовувати.

 

Про що Ви мрієте сьогодні?

 

Я мама двох дорослих дітей, які багато навчились і навчаються й досі.

У мене десятирічний досвід роботи в освітній сфері та взаємодія з командою кращих у своїй галузі. Я не припиняю займатися самонавчанням, постійно в полі зору сучасні методики викладання і досвід шкіл у різних країнах. Тому і мрія в мене виникла зовсім не випадкова — максимально підвищити рівень української освіти.

Що це означає?

Навчати дітей та розвивати їхній світогляд, допомагати українським учителям опановувати сучасні методики викладання, об’єднувати батьківські спільноти задля цікавих проєктів, створювати простори щасливого дитинства для наших дітлахів, піклуватися про українських дітей, які тимчасово перебувають за кордоном, та навіть там допомогти їм навчатися за українською програмою.

Зараз, після непростої адаптації до нових реалій, відчуваю, що вже відновилися ресурс і заряд, в аналогічному стані й моральному дусі команда — а це та обов’язкова умова, за якої можу не лише мріяти, а й діяти у цьому напрямі. І це, мабуть, те, що ми можемо робити, аби наблизити нашу перемогу.

 

 

Чи всі близькі та друзі пройшли випробування війною?

 

По-різному. Нас ніхто ніколи не готував до таких екстремальних обставин, тому я ніколи не вдаватимуся до осуду, як себе проявляють деякі люди, хоча мені ніхто не забороняє робити висновки. Але те, що заперечити важко, війна все розкриває та проявляє, мов лакмусовий папірець. З людей і стосунків злітає все «напускне» і залишається справжнє — і це не залежить від того, де і в яких умовах та обставинах опинилися люди. Мої найближчі люди зі мною, і їхня підтримка є безцінною.

А ось із партнером по бізнесу нескінченні компроміси, які раніше мали право на існування, виявилися раптом непотрібними, бо настав час збагнути, що компроміс не вписується у твою картину світу, а отже, необхідно рухатися до свого бачення та мрії. Тому, попри тривалий та доволі успішний шлях разом, далі кожен із нас прямує власною дорогою.

Моє бажання лишилося незмінним — я хочу розвивати освіту відповідно до викликів часу, яка націлена на майбутнє. І хоча війна, звісно, створила виклики та випробування, проте змінити щось кардинально точно не може.

 

 

Як трансформувалася робота КМДШ від початку війни?

 

Карантин нас дуже підготував до формату онлайн, і ми вважали, що готові до всього. Але ж ми не готувалися до того, що декому з учителів доведеться проводити заняття, перебуваючи в бомбосховищі, або під час уроку в когось із учнів поблизу може пролунати сирена, або хтось долучатиметься до заняття з іншого часового поясу. Проте за період карантину ми всі опанували навичку адаптивності та гнучкості, тому питання зупинитися навіть не поставало. Ми розуміли, що сьогодні маємо тримати оборону на нашому освітньому фронті як ніколи міцно. Дозволити зруйнувати можливість навчатися нашим дітям — це просто жахливий сон. Тому вся робота була спрямована на відновлення навчального процесу, комунікацію з родинами та посильну підтримку дітей.

До речі, з перших днів війни наша львівська школа стала прихистком для цілих родин. Наша команда активно волонтерила в різних куточках не лише України, діти виходили на протести в Європі, наші хлопці перебувають у лавах ЗСУ.

Наш цьогорічний випускний перетворився на благодійний збір допомоги на потреби ЗСУ, за кілька годин було зібрано понад 0,5 млн грн.

Саме в приміщенні львівської КМДШ засновано найбільшу волонтерську платформу допомоги від людини до людини — «Співдія», яка скоординувала зусилля держави, громадського сектору та бізнесу та, крім того, вже допомогла понад 150 000 людей, створила 30 осередків «Співдія заради дітей», використовуючи досвід освітян нашої школи. На нашій базі відбувалася безкоштовна підготовка до Мультитесту для старшокласників, що переселилися зараз до Львова, а програму експрес-курсу з мови, математики й історії для понад 2000 старшокласників створила наша академічна команда.

Крім навчання, під час війни ми вирішили більше зважати на соціальний напрям, і наразі я щаслива, що можемо бути ефективними і у цьому.

Ми продовжимо допомагати там, де ми потрібні, де наша експертиза та досвід можуть бути корисними і бодай на крок наближати до перемоги.

 

 

Війна — це не тільки час викликів, а й час можливостей. Які нові проєкти чи ідеї Ви вже готуєте для реалізації?

 

Безцінний досвід у КМДШ, робота з командою кращих стали неабияким підґрунтям для реалізації нових цілей.

Ми з командою розпочали роботу над освітнім проєктом MRIYDIY.

Це велика мережа — садочки, школи, спільноти батьків, навчання для викладачів, фундації, навчання за українською програмою дітей, які тимчасово залишаються за кордоном, тощо.

Уже 15 серпня відкриваємо дитячий садок MRIYDIY у Львові. Це окрема сучасна будівля площею понад 1300 м², велика територія для ігор, спорту. Ми напрацювали чудову розвивальну програму для дітей, бо мріємо створити для наших дітлахів простір справді щасливого дитинства, яке вони пам’ятатимуть усе життя.

 

 

Які унікальні особливості освітнього проєкту MRIYDIY?

 

Усі наші проєкти, які ми розпочали втілювати в межах екосистеми MRIYDIY, орієнтовані на два основних блоки. Перший — це emergency, те, що ми можемо зробити в умовах надзвичайної ситуації, в умовах війни.

Наші короткострокові плани — це  розпочати навчальний рік офлайн, відкрити школу, садочок та всі можливі формати роботи з дітьми. Це те, що ми вміємо робити. Це допомога і швидке реагування, соціальні проєкти, пов’язані з дітками, які перебувають за кордоном, спрямовані на те, щоб вони не втрачали зв’язок із батьківщиною.

Що стосується довгострокових планів — це development projects.

Це наступна складова, яку ми маємо робити сьогодні для нашого завтра. Щодо цих напрямів, то ми вбачаємо для себе реалізацію проєктів не лише школи. Ми боремося за мізки, за інтелектуальну, ціннісну, ідеологічну українську ідентичність. Робити це ми будемо за допомогою вчителів, дітей. Це наші плани на майбутнє.

Ідеологічно нічого не змінилося, просто змінюються лише інструменти. Ми як планували змінювати і впливати на трансформацію української освіти через якісну приватну освіту — так і робитимемо це. Ми як планували створювати найпотужнішу спільноту батьків, учителів та розвивати дітей, які готові брати на себе відповідальність за своє життя та своєї країни — так і продовжуємо це робити. Єдине що — шляхи для цього використовуватимемо різні.

І це єдина мрія, яка зараз є в усіх нас. Ми робитимемо те, що робимо найкраще. Ми будемо через мрію про перемогу впливати на українську освіту та вчити дітей своїми діями підсилювати нашу країну.

Це найважливіше.

 

 

Про цінності. Наскільки їх потреба загострилася під час війни? Чи змінилися Ваші цінності, цінності Вашої команди?

 

Так, загострилася. Цінності завжди були для людей маяком. Принаймні я кажу про людей, з якими мені пощастило бути поруч. Сьогодні, коли ми по суті переживаємо війну цінностей, цей маяк життєво необхідний, просто щоб не зійти з дороги і не здатися. І коли, наприклад, опускаються руки, то одразу згадуєш про відповідальність за себе, команду, учнів і батьків — і все стає чітким, виразним, знаходяться сили й рухаєшся далі.

Команда завжди керувалася цінностями, нам не потрібно було виписувати їх на стіні. Зараз додалися ще дві цінності й теж якось органічно — сміливість та гідність. Ми й раніше були сміливими, але, можливо, про це не здогадувалися. Сьогодні вже це чітко знаємо, бо бачимо, як українці захищають свою землю. Як починають нові проєкти, як навчаються із бомбосховищ і навчають під звуки сирен.

 

 

Освіта офлайн у навчальному році 2022/23 — це реальність чи міф? І як освітяни мають готуватися до нового навчального року, до чого мають бути готовими, окрім очевидних безпекових викликів?

 

Мають бути гнучкими та пропонувати дітям, окрім офлайну, інші формати навчання. Мають бути готовими до гібридного, онлайн-навчання, до того, щоб декілька разів на семестр змінювати формати.

Наступне — те, як викладати. Авжеж, офлайн — це не очне навчання, але ми переконалися, що навіть першачки можуть залюбки вивчати математику через Teams, якщо по той бік екрана перебуває вчитель в активному режимі. Можливо, це відчувається дещо дивно, але зараз саме час для вчителів, які можуть проявити свою креативність щодо підходів до організації навчального процесу. Скорочення уроків до 15 хвилин, аби перейматися своїми справами, домашні завдання по вайберу — це шлях у нікуди. Треба це усвідомити й виправляти.

Велика подяка українським освітянам, які навіть із бомбосховищ знаходили способи провести заняття, і не просто провести, а зацікавити дітей та зробити на уроці з ними бодай невеличке, але відкриття. Це те, що люди часто-густо називають «Учитель від Бога». Тому можна ідеально підготувати матеріально-технічну базу для навчання, розробити різні сценарії розвитку подій, але за цим усім усе одно перебуватиме вчитель. Саме тому ще одна мета нашого проєкту MRIYDIY — працювати з українськими викладачами, навчати їх сучасним методикам, забезпечити той простір педагогічної діяльності, який вже давно відкритий для викладачів у кращих світових школах.

 

Що б Ви порадили людям, які сьогодні побоюються розпочати новий проєкт, започаткувати певний напрям, узяти курс на зміни у своєму житті?

 

Головне — не боятися. Життя непередбачуване, і довго наважуватися чи сумніватися — у нас більше немає такої розкоші. Мріяти, розширювати власний світогляд, читати те, на що ніколи не звертали уваги в книжковому магазині, переглядати фільми незнайомою мовою, узяти за правило раз на місяць проходити навчальний курс, який зовсім не стосується вашої професії, наприклад, літакобудування; виходити за межі, пробувати нове.

У всіх школах мережі освітніх проєктів MRIYDIY діти дуже полюбляють рефлексії — ставлять мету, мріють і прописують шляхи й етапи до досягнення своєї мети, а потім аналізують результат. Навчаємо дітей того, що мріяти важливо, а ще надто важливо — діяти.

Тим, хто відчуває страх розпочати щось нове або змінити існуюче, радять спершу сформулювати свою мрію, можливо, навіть візуалізувати її, удосконалити, додавши соціальної значущості, визначити кроки досягнення своєї мрії та зробити один крок. Усього лиш один. Потім буде інший, а далі — ще один.

Точно можу запевнити, що маленькі кроки мають велику силу, головне не тупцювати на місці. Тому сьогодні як ніколи потрібно діяти.

Мріяти й діяти.

 

Інтерв’юер: Альона Бондаренко Facebook, Instagram

Редактор: Лариса Сонько

Фотограф: Андрій Штефуца

Локація: Mriya / Ukrainian Neo Bistro

Кажуть, що у темряві добре видно Світлих людей. Війна стала лакмусовим папірцем для всіх нас.

Зараз ми, українці, проходимо екзамен на людяність, чуйність та відкритість, щоправда платимо за нього надто велику ціну – людські життя.

Про приватну школу MIDGARD, яка з перших днів війни росії проти України стала волонтерським хабом, далі.

 

«Ще 23 дні тому, ми мали зовсім інше життя, сповнене планів на майбутнє, з активною вступною компанією для першачків, підготовкою до ЗНО для випускників та очікуванням весни. Але все змінилось і як раніше ніколи не буде», - саме так говорить засновник та директор школи MIDGARD, архітектор особистостей, експерт сфери освіти, Олег Попов.

Сьогодні у кожного свій фронт і школа з першого дня активно допомагає по декількох напрямках.

Колектив відразу розглянули всі можливі варіанти своєї активності і почали працювати.

Шкільна столова LA CAMPUS стала харчовим хабом, де співробітники та волонтери готують для тероборони, малозабезпечених та нужденних киян більше 1500 обідів щодня. Частину продуктів надає Центр Продовольчого Захисту, ще частину - благодійники та волонтери.

Окремий акцент та велика вдячність компанії «СтудіоПак», яка не роздумуючи, стала пліч-о-пліч з харчовим фронтом та загалом надали для волонтерських потреб 1 800 000 штук безпечної та екологічної тари для обідів. Вони віддали весь свій обсяг упаковки зі складських запасів, адже виробництво знаходиться поряд з епіцентром бойових дій і наразі призупинено. Частина загального обсягу передана і до школи MIDGARD.

Також школа щодня допомагає з харчуванням притулку для тварин.

Вчителі не вагаючись стали на захист міста у складі територіальної допомоги, а школа за власний кошт забезпечила їх засобами захисту. Безпека – понад усе!

А ще, в школі є бомбосховище, що за мирного часу було підвалом з кімнатою-антистресом, а зараз стало надійним прихистком для жінок з дітьми та людей похилого віку.

«Я відчуваю неймовірну гордість, коли бачу активну участь та реальну допомогу своїх партнерів, друзів та колективу. Тільки спільними зусиллями ми зможемо здобути перемогу!»

Окремим напрямком допомоги стала евакуація населення до більш безпечних територій.

«За цей час ми спільно із студією «Пандора» автомобілями вивезли з Києва більше 200 людей, з яких близько 50 діти»

Додатково працює для евакуації і шкільний автобус, який зі столиці в напрямку Західної України відвозить людей, а в зворотному – доставляє гуманітарні вантажі з продуктами харчування та ліками до волонтерських штабів.

«Щоразу така поїздка це ризик, але розуміючи важливість таких маршрутів для людей – ми готові допомагати»

З 14 березня школа розпочала для своїх учнів навчання онлайн і хоч зараз всі в різних умовах та кінцях світу, вчителі також на передовій, освітній.

«Беззаперечно дуже важливо для дітей було відновлення навчально процесу, але окрім академічних знань ми дуже велику увагу приділяємо психологічним заняттям учнів у груповому та індивідуальному форматі»

На запитання чого Олег бажає нашим читачам, відповів коротко: «Мирного неба!»

 

Тільки спільними зусиллями ми зможемо приблизити нашу перемогу!

Все буде Україна!

 

 

 

 

 

Дженнифер часто заставляет нас задумываться: а стареет ли она вообще, или закон времени действует только на нас, простых смертных? Все оказалось намного проще: звездный визажист певицы раскрыл тайны, благодаря которым Джей Ло изо дня в день только хорошеет.

Дженнифер Лопес 52 года, но порой складывается ощущение, что в ее случае время повернулось вспять. И правда, на каких только фотографиях и видео она не появляется, результат один и тот же: с каждым разом звезда становится все краше. Было бы нечестно сказать, что все это заслуги естественной красоты (львиная доля которой действительно присутствует): певица и сама не отрицает, что посещает кабинет косметологов. Однако дань уважения стоит отдать и визажисту Лопес, Скотту Барнсу, которому звезда уже 20 лет доверяет свое лицо — и сейчас вы поймете, почему.

Скотт Барнс не просто визажист. Он — самая настоящая бьюти-легенда. За 29 лет в индустрии он успел поработать над бесчисленным количеством глянцевых обложек, музыкальных клипов и сотнями подиумных и звездных образов. В его портфолио, помимо Джей Ло, также числятся: Гвен Стефани, Бейонсе, сестры Кардашьян, Крисси Тейген и многие другие. Но если с вышеперечисленными звездами он работал пару-тройку раз, то с Дженнифер Лопес они уже 20 лет шагают бок о бок. Недавно Скотт поделился лайфхаками, которые он регулярно использует для макияжа Лопес: благодаря этим удивительным техникам певица сияет как на выступлениях, так и в повседневной жизни.

 

Увлажняет кожу перед нанесением тонального крема

Этот совет кажется банальным, но Скотт отмечает, что им точно не стоит пренебрегать: особенно это касается возрастной кожи. По словам визажиста, представительницам прекрасного пола посе 35 лет стоит увлажнять кожу дважды. Сперва нужно подготовить эпидермис — для этого на очищенное лицо наносим крем. Любимое средство визажиста — классика La Mer Creme de la Mer. По словам Скотта, крем очень легкий, и поверх него ложится абсолютно любая тональная основа.

 

Далее стоит уделить особое внимание тональному средству, которым вы собираетесь накраситься. Скотт советует использовать стойкие, проверенные тональные основы, которые не будут скатываться или собираться в зонах, где особенно выражены возрастные изменения (шея, декольте). Также важно, чтобы текстура была легкой, а в идеале тоже увлажняла кожу. Его выбор — тональный крем Double Wear Stay-in-Place Foundation Estee Lauder и консилер Tarte.

 

Использует суперстойкий консилер, если хочет, чтобы макияж продержался всю ночь

Распорядок дня звезды — самые настоящие американские горки. Кто знает, сколько мероприятий за ночь должна будет посетить Джей Ло? Никто. Факт остается фактом — певица везде должна выглядеть на миллион долларов. Именно поэтому Скотт для себя поставил задачу — макияж звезды должен выдержать и ураган, и цунами. Панацеей такого макияжа стал водостойкий консилер All Nighter Waterproof Full-Coverage Concealer Urban Decay — им Дженнифер пользуется уже много лет. В финале Скотт всегда наносит пудру, чтобы зафиксировать получившийся результат намертво.

 

Тональная основа + масло

Чтобы получить не жирное, но приятное для глаза сияние кожи, Скотт Барнс смешивает масляную сыворотку Anne Semonin с тональной основой. Благодаря плотной консистенции сыворотки и легкой текстуре тонального средства кожа сияет, как будто после окунания в масло, однако при этом поры дышат. А если вы обладаете жирной кожей, как Джей Ло, то визажист советует в течение дня обновлять макияж, раз в пару часов нанося увлажняющий спрей или термальную воду.

 

Контуринг губ — залог успеха!

Этот бьюти-лайфхак из 1990-х остался с Джей Ло навсегда, и мы понимаем почему. Такой макияж очень идет певице и грамотно подчеркивает ее полные и красивые губы. Скотт Барнс тоже это понимает и поэтому прибегает к данному приему каждый раз, когда делает Лопес макияж.

 

Повторить макияж Лопес очень просто. Для конутринга можно использовать обычный карандаш для губ или любое средство для скульптурирования. Для Джей Ло Скотт выбирает свою палетку (конечно, визажист давно запустил собственную марку косметики) в самых насыщенных оттенках — Diced и Snatched. Бьюти-гуру смешивает два тона, берет кисть с острым кончиком и делает контуринг прямо по краю губ — так они выглядят полнее. А в конце наносит блеск или помаду.

 

Барнс советует использовать для контуринга цвет, который будет на 2-3 оттенка темнее вашего натурального: благодаря этому вы точно повторите гламурный образ красотки Джей Ло.

 

Що цікавить сучасне покоління? Як з ним працювати, як продавати зумерам та як з ними розмовляти однією мовою? У Києві 27 лютого відбудеться безкоштовна онлайн-конференція Zavtrа, на якій 29 спікерів будуть говорити про можливості для покоління Z. Успішні підлітки, які попри свій вік та обставини запускають стартапи, роблять наукові відкриття, перемагають в олімпіадах світового рівня та крок за кроком будують нову реальність, розкажуть, як вони це роблять та допоможуть вам підготуватися до найближчого майбутнього, яке вони вже будують.

 

«У сучасних дітей дуже допитливий розум та велике бажання отримувати  результат за наявності умов для реалізації (у швидкому доступі матеріали, інформація). Тому діти зацікавлені втілювати свої ідеї у життя. Особливо коли учні отримують підтримку в школі, у нашому випадку це різні конкурси бізнес-ідей, проєктні роботи. Виходять чудові проєкти, прокачуються необхідні навички сучасної людини, дитина готується до реального життя, стає відкритою до інновацій», — каже спікерка Zavtra, заступниця директора з формаційної програми у школі повного дня КМДШ_Голосіїв Олена Кузовенкова.

 

Оля Василів, випускниця Європейського колегіуму, яка навчається у Connecticut College у США, розробники розумної світлодіодної маски Qudi Mask Михайло Чумаченко та засновник і CEO компанії Harmix Назар Поночовий, блогерка в Instagram та TikTok, яка веде освітнє тревел-шоу «УніверCheck» Лера Педан та Ірина Шевчук, провідний маркетинг спеціаліст EPAM University, розкажуть на конференції про реальні кейси успішного соціального підприємництва, як обрати університет мрії в Україні та свою професію і чи варто звернути увагу на ІТ та переконатися, що це ваше.

 

А під час панельної дискусії «Кіберпростір: можливості для розваг, навчання та заробітку» разом із талант WePlay Esports Олексієм Малецьким, Head of Tournament Marketing WePlay Esports Іриною Чугай, головою правління Федерації кіберспорту України (UESF), засновником холдингу ESM.one та агенції Esports Charts Іваном Данішевським та засновницею Career Academy Оленою Сабрі з’ясуємо, як любов до відеоігор можна перетворити на професію та чи варто дозволяти особистим уподобанням впливати на рішення, пов’язані з кар’єрою?

 

Окрім того, власниця MiniBoss Business School Kyiv Маріанна Луців розкаже, чому підприємець — це творець нашого Zavtra та як уже сьогодні підлітку запустити свій стартап та монетизувати власну ідею і таланти.

«Щоб створити свій бізнес, треба мати сміливість творити своє життя. У цьому і полягає сила підприємництва, яка визначає готовність не зраджувати собі на цьому шляху падінь і злетів. Сучасне покоління Z, що дорослішає в епоху надзвичайно важливих світових трансформацій, отримує унікальну можливість бути залученим до створення свого ZAVTRA. І що найважливіше, сучасні підлітки готові до глобальних викликів. Власне тому, формуючи підприємницьке мислення та навички вже сьогодні, вони прагнуть вдосконалювати навички монетизації знань на практиці протягом свого дорослішання. А це й дозволяє формувати сильну особистість, яка вміє прогнозувати чинники зовнішнього світу та екологічно використовувати їх, демонструючи компетенції сучасного і майбутнього лідерства», — каже спікерка Zavtra, власниця MiniBoss Business School Kyiv Маріанна Луців.

 

Під час онлайн-конференції кожен учасник зможе поставити питання спікеру, а також матиме доступ до презентацій. Зареєструватися та переглянути програму заходу можна за посиланням https://zavtra.ekonomika.ua/. Ця конференція зацікавить і батьків, і дітей, а також підприємців, які хочуть бути успішними у новій реальності.

 

Кіберспортивний партнер заходу — компанія WePlay Esports, освітній партнер — компанія EPAM, інформаційний партнер — MBA Kids International.

 

Нагадаємо, що бізнес/медіа бюро Ekonomika+ разом із онлайн-медіа Delo.ua та дайджестом сучасної жінки WoMo проводять конференцію Zavtra вже вп’яте.

Украинский композитор и пианист-виртуоз Евгений Хмара вместе с Дарьей Ковтун и детьми по традиции отправился «зимовать» в тёплые края. В это раз для отдыха он выбрал сказочный остров, отдых на острове миллионеров, как называют Маврикий.

Евгений Хмара: «Обычно в такие дальние поездки люди покупают пакетные туры, путевки…Мы же с Дашей не любители сетевых гостиниц, выездных автобусных экскурсий. Поэтому самостоятельно арендовали апартаменты и взяли машину на прокат».

Оказывается,  такой вариант отдыха не только комфортен, но и более демократичен что касается финансовых расходов.

На острове Евгений и Дарья успели посетить одно из чудес света – пески Шамарель. Разноцветные пески от ярко-оранжевого до нежно розового, по их словам: «вы не забудет  эту красоту природы никогда, там же находится красивый водопад  Шамарель и завод рома».  Дети артистов получили невероятное впечатление от посещения природных парков и заповедников, где можно погладить жирафов, «покататься» на черепахе. «Все члены семьи могут там найти что-то для себя» - рассказывает пианист (смеётся).

В один из дней артисты получили небольшой стресс, пока у детей был тихий час, Женя с Дашей отправились плавать в океан на сапборде. Отплыв от берега, буквально на пол километра, начался сильный порывистый ветер.

Евгений Хмара: «В этот момент я был в воде, а Дашу на сапборде начало быстро уносить в океан. Я плыл изо всех сил, чтобы её догнать и потом начал грести к берегу, но мои попытки были безуспешны. Мне казалось, что словно стою на месте. В какой-то миг я начал высматривать вертолёты и суда, чтобы просить о помощи».

В конченом итоге всё обошлось. Но Евгений признаётся, что в тот момент почувствовал себя героем Тома Хэнкса из фильма «Изгой», который оказался в открытом океане на самодельном плоту. «Мне хотелось Даше показать дельфинов, которые плавают в этой местности, с которыми за день до этого я плавал, поэтому  мы заплыли немного глубже и дальше».

После этой истории супруги больше не рисковали, а наслаждались местными фруктами и деликатесами, пляжным отдыхом, экскурсиями к водопадам и жаркой летней погодой.