Super User

Super User

Интернет, виртуальная реальность, соцсети — наша жизнь буквально пропитана этими понятиями. Современного человека, идущего в ногу со временем, сложно представить без телефона в руке и загруженной странички «ВКонтакте» или Instagram. Для чего же это нужно человеку? И почему люди пользуются социальными сетями? Ответ на этот вопрос нашли американские исследователи. 

 

Научные сотрудники из Мичиганского и Калифорнийского университетов провели собственное исследование, чтобы понять, являются ли социальные сети источником социальной поддержки. Для этого специалисты подвергли анализу данные исследований на эту тему за последнее десятилетие. 

 

В результате выяснилось, что социальная поддержка оказалась основным мотивом использования такой соцсети как Facebook. В «Твиттер» люди заходили в основном, чтобы получить совет, рекомендацию или ответы на свои вопросы. 

 

Кстати, ранее ученые из Соединенных Штатов Америки узнали, зачем людям соцсети, когда они работают. Для этого они опросили жителей страны, которые работали полный и неполный день. Выяснилось, что  примерно 34 процента заходили в социальные сети, дабы отдохнуть от работы. 27 процента общались там с друзьями или родственниками. 24 процента поддерживали в социальных сетях профессиональные связи, а 20 процентов людей, принявших участие в опросе, искали информацию по работе. 17 процентов респондентов с помощью соцсетей пытались построить или укрепить отношения с коллегами.

Ученые выяснили, что всего один бокал красного вина в день поможет поддержать фигуру и избавиться от лишнего веса.

 

Медики из Великобритании рассказали об эксперименте, который показал, что систематическое употребление красного вина является хорошим способом профилактики ожирения. Ученые отметили, что речь идет об умеренном употреблении алкоголя – с пользой для здоровья можно выпить только один бокал.

 

Эксперименты проводились более десяти лет. В качестве подопытных использовались мыши и люди – несколько тысяч добровольцев. Опыты на мышах показали, что особи, которым давали вино, были стройнее, чем их непьющие сородичи.

Многие женщины, которые принимали участие в исследовании, рассказали, что выпивали бокал вина перед сном, так как это помогает им  расслабиться и заснуть. Они оказались гораздо менее склонны к ожирению, чем те, кто имел привычки выпивать перед сном.

 

Ученые рассказали, что этот эффект обусловлен не воздействием алкоголя, а множеством флавонолов, антиоксидантов и других соединений, которые содержатся в вине.  Они помогают наладить метаболизм и очистить организм от излишков жира и токсинов.  Известно также, что этот напиток благотворно влияет на работу сердечно-сосудистой системы и улучшает сон.

Есть противоречивые мнения о том, нужно ли кушать яичные желтки или на пользу идут только белки. Мы узнали всю правду о яичных желтках.

 

Яйца имеют огромную питательную ценность. В белке содержится альбумин – белок, который очень легко усваивается. В желтке же прячутся множество витаминов, минералов и жирных кислот. Желтки действительно являются источником холестерина. Многие уверенны в безоговорочном вреде холестерина для организма, но исследования показывают, что употребление яичных желтков не приводит к повышению уровня холестерина. В желтках содержится так называемый полезный холестерин. Он нужен организму, чтобы синтезировать клеточные мембраны и гормоны.

 

Не стоит забывать о том, что в желтках содержится множество витаминов, например, витамин D, который не так то просто получить из пищи. Также желтки богаты витаминами группы В, А, Е, К. Причем, все витамины подобраны таким образом, что прекрасно усваиваются друг с другом.

 

Кроме того, вещества, содержащиеся в желтках, в том числе, и жиры, помогают усваивать белок. Поэтому яйца рекомендуется кушать целиком. В день можно съедать одно-два яйца, абсолютно не опасаясь за фигуру и здоровье. Яйца можно кушать вареными, печеными, сырыми и даже жаренными, хотя последний вариант менее предпочтительный. Стоит помнить, что при жарке вы получаете не только пользу от яичного белка и желтка, но и порцию жиров, которые содержатся в масле.

На таланты и способности человека могут значительно повлиять гены, наследственность. Но не только это, выяснили американские ученые. Каким же образом таланты людей зависят от цвета их глаз? 

 

Научные сотрудники из Университета Луисвилля в Америке провели собственное исследование, чтобы выяснить, как по цвету глаз можно определить, какими талантами наделен человек. Результаты оказались удивительными!

 

Выяснилось, что самыми успешными в творческой среде являются обладатели голубых глаз. Васильковый цвет является гарантов того, что человек очень талантлив, а также он будет преуспевать в жизни. Не только в деловой, рабочей среде, но и в личном плане. 

 

Также отмечается, что обладатели голубых глаз способны легко осваивать новые, тяжелые профессии. К тому же они способны лучше учиться и не менее легко погружаться в процесс обучения. 

 

К немного менее удачливым и талантливым людям относят кареглазых людей. Оказывается, они чуть меньше довольны своей жизнью, а также достигнутым материальным положением. 

 

Таким образом, ученые сделали вывод, что еще в самом начале жизни человека можно определить его успешность. Стоит только взглянуть в его глаза. 

 

Споры об идеальной женской груди возникли еще испокон веков и не прекращаются до сих пор. Оказывается, большой бюст женщины вовсе не означает успех в глазах у мужчин. 

 

К такому выводу пришли ученые, пишут зарубежные СМИ. Они провели ряд исследований, в которых приняли участие порядка 300 представителей сильного пола из Бразилии, Камеруна, Чехии и Намибии. Всем добровольцам показывали фотографии, на которых были изображены разные формы женской груди. Мужчины должны были оценить привлекательность каждой из них. 

 

В результате выяснилось, что идеальной груди не существует. Дело в том, что каждый мужчина по-разному оценивал привлекательность той или иной демонстрируемой фотографии. Как следствие, ученые сделали вывод, что мужчины выбирают разные формы груди. 

 

Однако есть некоторая закономерность. Например, большинство опрошенных предпочитали средний размер бюста. Второй по популярности стала большая грудь. Также у мужчин есть один критерий — это упругость. Это качество было обязательным в списке предпочтений всех мужчин, независимо от размера. Кроме того, мужчинам больше нравилась четко очерченная грудь, нежели свисающая и бесформенная. 

 

Кстати, ученые считают, что этому есть объяснения. Дело в том, что большая и упругая грудь свидетельствует о фертильности. То есть обладательницы такого бюста обладают высоким уровнем эстрогена, который отвечает за пышные формы. 

Многие женщины жалуются на то, что не могут подобрать себе джинсы, которые удовлетворяли бы по всем параметрам. Мы узнали несколько секретов, которые помогут сделать выбор.

 

Прежде всего, необходимо узнать, из чего состоит ткань. Если в составе есть Elastanе, Spandex или Lycra, джинсы будут разнашиваться и быстро перестанут вас радовать. Поэтому нужно купить пару на полразмера меньше – сейчас вы еле-еле застегнули пуговицу, но через пару дней этой проблемы не будет. Зато висеть ткань будет гораздо меньше.

 

При выборе модели не стоит рассматривать только те, которые сейчас в моде. Гораздо важнее учитывать особенности вашей фигуры и силуэта. Например, skinny подходят почти всем, а бойфренды лучше не покупать, если вы хотите визуально казаться стройнее. Также обратите внимание на посадку. Чтобы подчеркнуть талию с сделать ноги визуально длиннее, подойдет высокая и средняя посадка. Полным женщинам не рекомендуется низкая посадка – такие модели могут причинять неудобства при носке.

 

Важно подобрать джинсы по размеру. Если джинсы не угрожают быстро вытянуться или у вас нет другой причины купить другой размер, то лучше всего подбирать как можно точнее. Как правило, на ярлычке указаны две цифры – фактический размер и длина штанины. Или могут указываться те же данные, но в других вариантах: обхват бедер и талии, рост

Специалисты назвали семь причин набора веса, о которых людям мало что известно.

 

Вы наверняка знаете, что к появлению лишних килограммов в первую очередь приводит вредная пища и малоактивный неправильный образ жизни. Но существуют и другие причины, способствующие накоплению жира, о которых люди мало что знают. Мы собрали для вас семь причин, по которым люди набирают вес.

 

Первая причина. Кулинарные шоу. По словам ученых, просмотр различных кулинарных программ и популярных передач о еде приводит к лишнему весу. Эксперты утверждают, что согласно статистике любители таких шоу чаще других имеют проблемы с фигурой.

 

Вторая причина. Сладости и хлебобулочные изделия в свободном доступе. Как говориться, с глаз долой, из сердца вон. Убирайте подальше различные калорийные и сладкие продукты. Вазочка с конфетками и печеньем на столе выглядит симпатично и добавляет кухне уют, но грозит неконтролируемым поеданием сладкого.

 

Третья причина. Поздний сон. Ученые доказали, что привычка человека поздно отправляться на ночной отдых ведет к ожирению. Это легко объяснимо, так как люди, ложащиеся спать поздно, обычно едят в неположенное время.

 

Четвертая причина. Употребление пищевых добавок. Это в первую очередь касается готовой еды и полуфабрикатов, в которых содержатся эмульгаторы. В связи с этим эксперты советуют внимательно изучать состав продуктов и не есть пищу с добавлением этих веществ.

 

Пятая причина. Критика со стороны. Зачастую близкие люди, критикую нашу фигуру и высказываясь по поводу веса, делают только хуже и провоцируют на еще большую прибавку килограммов. Психологические факторы очень сильно влияют на настрой человека, поэтому, постарайтесь оградить себя от нежелательных высказываний. К слову сказать, поощрения тоже не всегда полезны, так как человек будет считать свой вес вполне нормальным, хотя на самом деле это может быть не совсем так.

 

Шестая причина. Большие тарелки и блюда. Это чистая психология: в больших тарелках даже вполне нормальная порция будет выглядеть маленькой. Поэтому человек будет стремиться увеличить свою порцию. Эксперты советуют отдать предпочтение маленьким тарелочкам.

 

Седьмая причина. Не активный досуг. Отдых, проведенный на диване перед телевизором, либо сидя за компьютером, приводит к накоплению жира. Поэтому следует устраивать себе более активный отдых и чаще двигаться.

Автор: Гербіш Надійка 

Напевне, найдоречніше було би почати з особистого досвіду, щоби окреслити рамки суб’єктивного, у якому й виснується моя маленька спроба аналізу того, що так часто зринає зараз у всіляких літературних дискусіях: чи має література, передусім, для дітей, розділятися на «рожеву» й «блакитну», як, скажімо, іграшки, одяг чи навіть шоколадні «кіндери» в магазинах.
 
Мене виховувала мама з дуже нестандартними для її доби уявленнями про світ. Принципи, якими керувалася вона, найчастіше звучать серед порад сучасним мамам – тож у мене є кумедна нагода подивитися на себе, заглянути наперед і побачити «плюси» й «мінуси» таких порад.
 
Не переповідатиму їх усіх, бо вони ніяк не пов’язані з дискусією, скажу лише, що жодних «гендерних», як тепер часто люблять називати (всерйоз чи для того, щоби подратувати не-фанатів цього поняття) розділень у мене не було. Сама мама в дитинстві не бавилася ляльками, зате лазила по деревах і грала у нескінченні активні ігри з ярличком «хлопчаче». Тож і в мене була свобода, і я вибирала собі все, що вважала за потрібне: книжки, домашні тваринки, військовий намет на подвір’ї щоліта, гвинтівка з мішенями, ляльки до 13 років («барбі» теж, але не лише, «доньки-матері» з ляльками були моєю улюбленою розвагою), музичні імпровізації на піаніно й «козаки-розбійники».
 
Природно, я не мала наміру оточити нашу доньку лише «дівчачими» іграшками, але їй, у її майже-три, найбільше подобається гратися ляльками (серед улюблених – шматяна Енн Ширлі та її «Зелені Дахи»), ляльковим будиночком, кухнею. А от книжки вона любить усілякі. І пригодницькі теж. Правда, коли ми читаємо «Ліндберґа», вона голосно (і не перекричиш!) говорить із совами й вимагає пояснень, чому вони полюють на мишеня: «Ви ж добрі, правда? Не робіть цього, я вас прошу! Не будете? Сооови, ну сооови!». Ще вона безпомилково вказує на точку на мапі, як мишеняті долетіти до Нью-Йорка. Ми її цього не вчили, чесно-чесно, але от вам ще одна причина, чому варто купувати [усім, незалежно від статі] дітям «Карти» Мізелінських чи інші атласи й просто, задля розваги, обговорювати, що на них зображено.
 
Фрагмент ілюстрації з книги «Карти» Александри та Даніеля Мізелінських 
 
Тож виходячи з родинного досвіду й навіть своїх, далеких від класичного фемінізму, вподобань, я однаково категорично проти будь-яких розділень для книжок. 
 
Узагалі, дивно, чому це дівчатам не мало би бути цікаво читати про героїв-хлопчиків? А хлопцям – про героїнь-дівчат? Звісно, багато книжок пропонує стереотипні погляди своєї доби (наприклад, «У пустелі та джунглях» Сенкевича бідолашній Нель не залишається нічого, окрім окресленої для неї тогочасними ідеалами роль маленької леді, яка може хіба приймати опіку, турботу й захист малого, проте сильного, сміливого й винахідливого чоловіка), але навіть це не може бути проблемою, адже одна з найкращих буденних справ батьків – обговорювати з дитиною прочитане. Не ставити питань, але бути готовими на них відповісти. Точніше, просто хотіти відповідати й, за потреби, разом шукати відповіді. 
 
У західній літературно-мультиплікаційній традиції випадки, коли, скажімо, книжковий герой-хлопчик перетворюється на героїню-дівчинку в мультику чи адаптації книжки – зовсім не дивина (згадати хоча б класичні приклади «Snowman and Snowdog» чи «Winnie the Pooh»).
 
Власне, це те, як громадсько-політичні тенденції (і їхній розвиток) визначають культурно-мистецький простір свого часу. Подивіться, як змінювалися диснеївські принцеси з кожною новою хвилею фемінізму. Ще один класичний приклад – славнозвісна кіно-сага «Зоряних воєн». У найстарішій частині світлошкірі чоловіки стають героями, які визволяють з біди світ і світлошкіру принцесу – сміливу й сильну, однак ще нездатну дати собі ради зі всім самостійно. У другій (за часом зйомок) частині вже з’являється чорношкірий джедай, та все ж остаточним героєм стає «білий». У першому фільмі третьої частини саги дівчина вже добряче дає собі раду сама, захищає чорношкірого хлопця-героя, інтуїтивно відчуває Силу (стереотипи про жінок усе ж даються взнаки). У її суперника (на відміну від його дідуся-попередника) внутрішній конфлікт непереконливий, у неї ж самої архетипний «шлях героя» практично відсутній: жінки (стереотипно) розвиваються й грають за іншими правилами. Чесно кажучи, мені страшенно кортить дізнатися, як розвиватимуться події в наступних частинах.
 
Ілюстрація Богдани Бондар до книги «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція»
 
Зізнаюся, що починаючи працювати над пригодницько-пізнавальною серією для дітей «Мандрівки з Чарівним Атласом», я свідомо вибирала двох героїв, хлопчика й дівчинку. Так, Луці теж доводиться захищати свою молодшу сестричку, їй же подобається допомагати в кухнях іноземних родин, які їх приймають, адже це – частина традиційної культури (такої близької й мені особисто), у якій вони зростають (нагадаю, діти – родом зі Збаража). Однак, у кожній новій історії вони знайомитимуться з традиціями різних країн, у які потраплятимуть, і далеко не всюди (повірте на слово) традиції визначають місце жінки на кухні, а місце чоловіка – у статусі захисника. І пізнання (і прийняття) інших через їхню культуру видається мені особливо важливим.
 
Зрештою, як і прийняття героїв іншої статі в книжках без рожево-блакитних ярличків. 
 
Ульф Старк. Маленька книжка про любов / переклад зі швед. Галини Кирпи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
 
Ульф Старк не любить простих книжок. У текстах мають бути почуття, які ми знаємо в житті, радісні чи сумні. Мають бути роздуми, тривоги, страх і невпевненість, але також надія на краще, віра в майбутнє. Про це письменник говорив у різних інтерв’ю, і про це він говорить своїми текстами. «Маленька книжка про любов» — історія про дуже серйозні речі: війну, тугу за батьком, нужду і несправедливість, і про не менш серйозне перше кохання.
 
Історія розгортається напередодні Різдва в часи Другої світової війни. Головний герой Фред (йому близько десяти років) закоханий в однокласницю й незграбно і, здається, безуспішно, намагається завоювати її прихильність. Хлопчик зізнається у своїх почуттях татові, а точніше його святковому костюмові, бо самого тата забрали до війська.
 
Батько заохочує сина бути сміливим і жертовним. І Фред робить сміливий вчинок, та оскільки цей вчинок також і бешкетний, то хлопець отримує догану за погану поведінку в школі. Фред виконує і другу татову пораду: вчиться бути жертовним — віддає коханій шоколадку, яку так мріяв з’їсти на Святвечір. Є в цій книжці й бійка, і любовні листи, і прогулянки з другом, і підтримка дорослих. Є в ній, зрештою, і щасливий кінець.
 
Грандіозним тлом, на якому розгортається історія, є війна. Ульф Старк, письменник країни, яка ніколи не брала участі у воєнних діях, не випадково звернувся до теми Другої світової війни через 70 років після її завершення (у Швеції книжка вийшла 2015 року). В одному з інтерв’ю Старк наголосив, що його тривожить ситуація, коли через медіа війни й катастрофи підступають до дітей дуже близько, але позбавляються емоційного переживання. Він згадував також, що прагне допомогти шведським дітям зрозуміти дітей-біженців із Сирії, яких багато нині в його країні, і які на власному досвіді пізнали, що таке війна.
 
У книжці не раз вустами кількох героїв прямо сказано: війна — це зло. Фредова мама, не ховаючись перед сином, для опису війни використовує лайливі слова, і впевнено каже, що якщо йдеться про таке лихо, то лайку вживати можна. Описано, як важко живеться людям під час війни: їм не вистачає їжі, не вистачає тепла в оселях, а найбільше не вистачає найрідніших, які пішли до війська. Війна загрожує поглинути свято Різдва: у людей не виходить накрити урочистий стіл і зібрати за ним усю родину.
 
 
Але всі — усі до одного — герої книжки протистоять цій війні. Фредів тато, який захищає кордон і зрештою вириває Різдво із «зубів» війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не лає за бешкети, а навпаки, пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком зі злиденною родиною. І, звісно, Фред, чиє ім’я означає «мир». Він весь час порушує правила, ба навіть влаштовує бійки, але його енергія не руйнівна, а творча. Просто вона ще незграбна, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.
 
І все ж Фред перемагає: і свій страх, і нерозуміння дівчини, і навіть Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів, хай би як лютував директор!). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною наперекір обставинам.
Попри воєнне тло, книжка аж ніяк не трагічна. Вона сповнена гумору й віри в людей.
Дуже позитивно на її сторінках зображено дорослих. Особливо зворушують стосунки сина з відсутнім татом. Із того, що Фред постійно розмовляє з батьковим образом про найінтимніші речі, із того, що дуже добре знає, що сказав би тато в різних ситуаціях, видно, якими близькими були малий і великий хлопці до розлуки. Дорослі у книжці майже завжди прихильні до дітей і поводяться шляхетно, і це вселяє віру в майбутнє: діти виростуть і переймуть цю естафету гідності. Ось ця віра в прийдешнє, адресована дітям, — принциповий момент для Старка, який вважає: дитинство тільки тоді є повноцінним, коли перед ним стоїть майбутнє, якого хочеться чекати.
 
Взаємна підтримка, повага, розуміння між дітьми й дорослими — це, як на мене, і є та любов, про яку йдеться в назві книжки. Кохання Фреда до Ельси — лише один зі складників цієї любові. Розвиток стосунків хлопчика і дівчинки рухається звичним для літературних канонів шляхом: від нерозуміння через здивування і повагу до взаємності. А от образи героїв геть не канонічні, вони ніби помінялися місцями: хлопчик невисокий («найменший у класі»), чутливий і з багатою уявою, йому бракує відваги; а дівчинка фізично сильна, рішуча, готова вести за собою. Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.
 
«Маленька книжка про любов» — надзвичайно серйозна, але й надзвичайно світла та сповнена любові. Чудова історія для спільного читання з дітьми на Різдво й не тільки (до речі, цілковито світська різдвяна оповідь). Чому для спільного читання? Адже її цільова аудиторія — школярі молодших і середніх класів, які вже добре читають самостійно. Книжку варто читати разом, щоб і її складні теми, і її тепло прожити спільно.
 
Мова повісті легка й добре надається до читання вголос. У книжці багато малюнків для розглядання, вишуканих, емоційних, кольорових, і водночас не перевантажених деталями: ілюстратор Марія Фоя на них зображає лише найголовніше, і ця візуальна лаконічність дуже тішить.
 
Відтак «Маленька книжка» насправді велика.
 
Читати:
 
тим, хто не боїться складних тем;
 
тим, кому бракує віри в людей;
 
тим, хто прагне читати якісну дитячу літературу.
 
Не читати:
 
тим, хто не любить чудового письменника Ульфа Старка (такі існують??).

1 лютого у бібліотеці BOtaN «Рейтинг критика» оприлюднив топ найкращих дитячих та підліткових книжок 2016 року. Мета рейтингу – сформувати прозорі та фахові поради для читачів, бібліотекарів, педагогів та всіх зацікавлених дитячою літературою. Оцінюючи книжки, журі керується спеціально розробленими, сучасними, фаховими критеріями, що спираються на провідні світові дослідження дитячої літератури та враховують не тільки естетичну вартість і зміст тексту та ілюстрацій, але й ідеології та поліграфічне втілення. «Рейтинг критика» – єдиний книжковий топ, де бали, зауваги та критерії оцінки публікуються відкрито.

До поля зору експертів рейтингу потрапили дитячі й підліткові видання, надрукованя з грудня 2015 до грудня 2016 року. У початковому списку було майже 120 книжок від українських авторів, що вийшли друком у великих і малих видавництвах. Бали виславлялися за низкою критеріїв – враховувалася актуальність, мова, стилістика, редагування й коректура, ілюстрації, дизайн і поліграфічне втілення. До списку найкращих видань увійшли книжки, які набрали кожен у своїй категорії найвищий сукупний бал.

Книжки для найменших (0-3 роки)

 

рейтинг критика, рейтинг дитячих книжок, підліткова література, найкращі дитячі книжки, українські літературні рейтинги, букмоль
 

 

Серія книжок про Кучерявих, Мар’яна Прохасько

Мар’яна Прохасько, Кучеряві повертаються до міста. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016
Мар’яна Прохасько, Кучеряві думають, що робити в дощ. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016

Книжки-картинки

 

"Зубр шукає гніздо", Оксана Була, туконі, Видавництво Старого Лева, що читати дітям уголос, українські книжки, найкращі дитячі книжки, казки для дітей, книжки про тварин, дітям про природу, Білі Круки, українські ілюстратори, Oksana Bula, tukoni tribe
 

 

Зубр шукає гніздо, Оксана Була

Оксана Була Зубр шукає гніздо / текст та ілюстрації Оксани Була. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Поезія для дітей

 

рейтинг критика, рейтинг дитячих книжок, підліткова література, найкращі дитячі книжки, українські літературні рейтинги, букмоль, Шалахмонеси
 

 

Шалахмонеси, Григорій Фалькович

Григорій Фалькович Шалахмонеси / текст Григорія Фальковича, ілюстрації Пінхаса (Павла) Фішеля. — Київ: Дух і Літера, 2016.

Проза для молодшого шкільного віку

 

Катерина Міхаліцина, Оксана Була, "Хто росте у парку", Видавництво Старого Лева, енциклопедія, дерева, біологія дітям, книжка про парк, казка, свої, чужі, самоідентифікація
 

 

Хто росте у парку, Катерина Міхаліцина й Оксана Була

Катерина Міхаліцина. Хто росте у парку / текст Катерини Міхаліциної; ілюстрації Оксани Була. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016.

Проза для середнього шкільного віку

 

рейтинг критика, рейтинг дитячих книжок, підліткова література, найкращі дитячі книжки, українські літературні рейтинги, букмоль, сім нескладух говорухи, саша кочубей, фонтан казок
 

 

Сім нескладух Говорухи, Саша Кочубей

Саша Кочубей Сім нескладух Говорухи. – Київ: Фонтан казок, 2016.

Книжки для старшого шкільного віку (12+)

 

Підлітковий ТОП: 5 книжок для читання у листопаді, підліткова література, що читати підліткам, книжки про тінейджерів, проблеми підліткіВ, майже дорослі, перехідний вік, проблеми у школі, перше кохання, суїцид, самогубства, Анна Франк, щоденники, підліткова література, найкращі книжки для підлітків, задзеркалля, лущевська
 

 

Задзеркалля, Оксана Лущевська

Оксана Лущевська Задзеркалля. —  Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Нон-фікшн

Підсумки 2016 року: найкращі дитячі та підліткові видання, що читати дітям, Букмоль, найцікавіші книжки, казки, повісті, книжки-картинки, що читати підліткам, проза для підлітків, ілюстрації, ілюстратори

«Франко від А до Я», Богдан Тихолоз, Наталя Тихолоз, творча майстерня «Аґрафка»

Богдан Тихолоз, Наталя Тихолоз Франко від А до Я / текст Богдана Тихолоза, Наталі Тихолоз, ілюстрації творчої майстерні «Аґрафка». — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Перевидана класика

рейтинг критика, рейтинг дитячих книжок, підліткова література, найкращі дитячі книжки, українські літературні рейтинги, букмоль

Не будь, мала, козою, Платон Воронько і Кость Лавро

Платон Воронько Не будь, мала, козою / текст Платона Воронька, ілюстрації  Костя Лавро. — Київ: Абабагаламага, 2016.

Спеціальна відзнака «Дебют року»

моя книжкова полиця, солоні поцілунки, ольга купріян, презентація солоні поцілунки, моя книжкова полиця презентація, моя книжкова полиця солоні поцілунки, книжкова полиця солоні поцілунки

Солоні поцілунки, Ольга Купріян

Ольга Купріян Солоні поцілунки / Ольга Купріян. — К. : «Академія», 2016.


Нагадаймо, що «Рейтинг критика» є незалежною щорічною громадською ініціативою та не фінансується жодною установою.