Ще донедавна ці троє дідусів жили мирно, може навіть дружили між собою, не переймаючись питаннями конкуренції та не змагаючись за звання супермена…
Але світ розвивається, культури змінюються, казки не цікаві без спецефектів, а діти хочуть знати якнайбільше. Тож їхні батьки ставлять все більше запитань до ідеологічних, хоча й казкових постатей, які з року в рік приходять у дитинство їхніх синів і дочок.
Настав час і нам визначитись, яким традиціям віддати перевагу: радянським, американським чи європейським. А маленьким українцям зрозуміти, чого їх може навчити кожен із дідусів та з ким із них краще дружити.
Українських дітлахів із Санта Клаусом познайомило телебачення (через іноземні різдвяні фільми і рекламу), із Дідом Морозом – батьки (в радянському дитинстві яких саме він був символом зимових свят), а от із Святим Миколаєм – швидше бабусі (які вболівали за збереження національних та релігійних традицій). То хто ж вони такі, ці троє дідусів, та чому кожної зими отримуємо задарма подарунки від них?
Санта Клаус
Розкішна сяюча ялинка, під якою сила-силенна кольорових коробок із бантами… За вікном мило світяться гірлянди ошатних будиночків, а із зоряного неба вже дочувається мелодія дзвіночків. То мчить на своїх санях, запряжених оленями, Санта Клаус! Та ніхто не побачить його в небі, як і те, як цей смішний товстун незграбно пробиратиметься крізь димар твого будинку, щоб, не розбудивши нікого, покласти під ялинку подарунки…
Цю казку ми бачили на екранах щоразу, коли наближались новорічні свята. Тоді далеко за сімома морями, звідки прилітав Санта Клаус, англомовні діти вже давно розпакували з коробок свої іграшки, адже свята у них починалися раніше.
Образ Санти, який ми знаємо, вперше був описаний у віршованій казці Клемента Кларка Мура у 1823 році, яку він розповів своїм дітям. Як поему твір «The Night Before Christmas» опублікували зовсім випадково, та від тоді вона отримала неймовірну популярність. Товстим, старим, бородатим, в окулярах, у червоному ковпаку і з люлькою у роті Санту вперше зобразив карикатурист Томас Наст у 1860 році.
Санта Клаус – справжній чемпіон зі швидкості. Він доставляє подарунки півтора мільйону дітей за рекордний час – 24 години. І навіть темношкірі малюки з Мозамбіку з радістю розпаковують пакунки під зеленими пальмами. Добре, що чарівні сани можуть не лише їздити по снігу, якого там немає, а й літати у повітрі.
Дід Мороз
У ці передноворічні дні навіть ті з дітей, хто не любить ходити у школу, квапливо збираються на уроки. Це особливий радісний час, коли школа, ніби за помахом чарівної палички, стає святковою: класи одягають у гірлянди та витинанки, у холі прикрашають величезну красуню-ялинку. Здається, навіть вчителі стають добрішими – мабуть теж хочуть заслужити подарунок від Діда Мороза. І от настає цей вечір, коли всі збираються разом на концерт, та аплодуючи «артистам», кожен потайки думає: «ну коли вже нарешті прийде Він». І Дід Мороз приходить – у довгій синій мантії під білою бородою. Від нього віє запахом морозу, та від цього не стає холодно, лише радісно…
«Дід Мороз-червоний ніс подарунки нам приніс». Ніс Діда Мороза завжди червоний, адже на його батьківщині – Росії – кожної зими бувають люті морози. Тому дід виглядає суворим, але жартувати вміє і навіть розказувати вірші. Дід Мороз – казковий російський персонаж, та образ Мороза зустрічається ще у східнослов'янській міфології. Пізніше його використали в СССР, щоб замінити святого Миколая та на противагу популярному Санті, оскільки тодішній лад був атеїстичний та антикапіталістичний. Та все ж цей персонаж полюбився мільйонам дітлахів із різних країн.
Дід Мороз – найбільш поважний з усіх трьох дідусів. Він, на противагу Санті, який перелітає на інший континент за лічені хвилини, постійно запізнюється на своє свято. Його потрібно довго просити та закликати. Зрештою все вказує на те, що у Діда Мороза – зіркова хвороба. Оскільки навіть коли діти вигукнули його ім`я вже п’ять разів, він обов’язково зупиниться перед дверима і зачекає, коли покличуть ушосте.
Святий Миколай
У перший зимовий місяць українські діти стають особливо чемними. Адже знають, що скоро настане день, коли всі їхні вчинки ретельно зважуватимуться. На великих чарівних терезах, де з одного боку стоятиме ангел, з іншого – чортик. Перший кластиме на шальки твої добрі справи, другий нагадуватиме всі «збитки», які ти вчинив протягом року. Це вони шептатимуть на вухо Миколаю, переконуючи його, що саме покласти під твою подушку: різочку, чи подарунок. Тому якщо ти був слухняним і добре вчився – Святий Миколай, прочитавши забраного з твого вікна листа, виконає усі бажання.
Миколай на півтора тисячі років старший за двох попередніх дідусів та, на відміну від них, був живою людиною. Саме він започаткував традицію дарувати подарунки дітям. Архієпископ Мир Ликійський став відомий на увесь світ своїми благодійними справами дуже давно.
Не зважаючи на культ Діда Мороза і Снігурки в радянський час, Миколая в Україні ніколи не забували. Особливо у західних областях саме він залишався улюбленим дідусем, який приносить дітям подарунки. Варто зауважити, що Святий Миколай, на відміну від Санта Клауса і Діда Мороза, які, не залежно від поведінки дітей, роздають подарунки, мотивує їх бути слухняними та відповідати за свої вчинки.
Святий Миколай володіє надзвичайними здібностями, він навіть міг би з легкістю виграти «Битву екстрасенсів». Адже, не зважаючи на те, що розповідають про свої вчинки діти, він завжди знає, хто насправді розбив синю вазу, сховану за шафою, та чому у щоденнику після середи відразу починається четвер наступного тижня. Тому подарунки від Миколая отримують лише справді чемні і чесні діти.
Найбільше щастить тим найслухнянішим дітям, хто отримує подарунки тричі – 19 грудня, з нагоди Нового року та під Різдво. Отримувати і дарувати подарунки – завжди приємно, їх забагато не буває. Подарунки для мами і подарунки для тата, які теж чекають на них напередодні свят, вже стали доброю традицією. Бо для нас, дорослих, кожне із цих зимових свят, мабуть, асоціюється з дитинством – коли ми шукали мандаринки під подушками, перевдягались Снігурками і Зайчиками та квокали на соломі під різдвяним столом. У заклопотаних, метушливих буднях, якими ми живемо, нам теж потрібна Казка. Зимова казка, чекати яку можна навіть не вірячи більше у дива, бо вона обов’язково прийде. Не зважаючи ні на що.
Та якою саме буде ця казка – кожен вільний обирати самостійно. Кого запрошувати у хату: Санта Клауса, Діда Мороза чи справедливого Святого Миколая?
Які цінності пропагувати у рідному домі та які історії розповідати своїм дітлахам вирішувати тільки вам)