У світі повно книжок, які мають на меті допомогти дитині краще розуміти світ — який він був, яким є і яким може бути. Так, аби дізнатися, чому сяють зорі й куди зникає сонце вночі, можна почитати науково-популярні видання з астрономії та фізики, приміром енциклопедію Пола Брекке «Наша життєдайна зiрка — Сонце» або серію книжок Люсі та Стівена Гокінґів. Комікси про пригоди Джеронімо Стілтона стануть чудовим стартом вивчення всесвітньої історії, а книжка Едріана Дінгла «Як створити Всесвіт із 92 хімічних елементів» зробить легкими та захопливими перші кроки у дослідженні речовин та різноманітних мікропроцесів.
Утім, знання про світ не обмежують науковими. Уся наша культура і разом із нею наші світогляди наскрізь пронизані різноманітними архетипами, образами, мотивами та сюжетами. Якими? Сподіваюся, що відповідь на це запитання діти та їхні батьки зможуть знайти у книжках із сьогоднішньої добірки — незвичної, але надзвичайно цікавої та симпатичної.
Міфи для дітей, Ґжеґож Касдепке
Ґжеґож Касдепке Міфи для дітей : 20 найпопулярніших грецьких міфів : для молодшого та середнього шкільного віку / текст Ґжеґожа Касдепке; ілюстрації Єви Поклєвської-Козелло / [переклад з пол. Божени Антоняк]. – Львів : Урбіно, 2016.
Оскільки колискою європейської культури є Еллада, свою добірку почну зі знайомства з Геєю, Зевсом, Афіною та іншими мешканцями й сусідами Олімпу. І хоча однією з найулюбленіших книжок мого дитинства були перекази Миколи Куна, сьогоднішнім фаворитом у цій добірці стає видання «Міфи для дітей» польського письменника Ґжеґожа Касдепке, переклад якого з’явився у видавництві «Урбіно» у 2016 році.
До книжки увійшли двадцять переказів найпопулярніших міфів Стародавньої Греції, зокрема історії про Зевса, Прометея, Пандору, Пігмаліона, Гермеса, Ікара, Пана, Європу, Мідаса, Посейдона, Сізіфа, Тантала тощо. Читати ці історії можна у будь-якому порядку, адже кожна є повноцінним оповіданням.
Перше, що привертає увагу до книжки, — стиль оповіді та мова Касдепке, завдяки яким видання неабияк виграє решті збірок грецьких міфів, які з’являлися в Україні протягом останніх років. Автору вдалося не тільки цікавопереповісти героїчні сюжети, але й розповісти про усі карколомні, фантастичні та часом занадто жорстокі події смішно, дотепно та зрозуміло сучасним дітям.
Та поки що Зевс мало чим відрізняється від решти дітлахів. Пісяє в штани, щовечора сперечається, бо не хоче спати, нишпорить у пошуках солодкого.
Ще одним беззаперечним плюсом книжки є ілюстрації, які гармоніюють із текстом та додають історіям жартівливості. Зображені на малюнках Єви Поклєвської-Козелло боги, чудовиська та інші фантастичні створіння виглядають кумедно, тому, гортаючи сторінки книжки, стриматися від сміху доволі важко навіть дорослим читачам.
Біблійні історії для дітей, Георгій Коваленко
Георгій Коваленко Біблійні історії для дітей / текст Георгія Коваленка ; ілюстрації Юлії Пилипчатіної. — Київ: Книголав, 2016.
Дуже символічно збірка біблійних оповідань Георгія Коваленка містить тридцять три тексти, що розповідають читачам історії зі Старого та Нового Заповітів — від створення Землі до створення Церкви, від злого Бога до доброго, від покарань до милості, любові й прощення.
Цілком очевидно, що на відміну від Ґжеґожа Касдепке, який повсякчас жартує та сміється з героїв та разом із ними, протоієрей Георгій Коваленко залишається серйозним. Дещо згладжують цю серйозність ніжні ілюстрації Юлії Пилипчатіною: з усміхненими Адамом та Євою, милим Ісусом, щасливими пророками та деревом пізнання, страшенно схожим із Войовничою Вербою з «Гаррі Поттера».
І створив Господь Бог людину. І вдихнув у неї життя. І стала людина душею живою. І дав Бог людині ім’я, що означає «син землі».
Стиль оповіді у Біблійних історіях нагадує проповідницький (а, отже, передбачає повчальність). Тут і своєрідне «нанизування» речень, й інверсійний порядок слів, і неповні речення, і невеличкі висновки-роз’яснення наприкінці багатьох розповідей, у яких автор коротко розповідає про те, що в історії було найголовнішим. Якщо ж говорити про саму мову, то вона, швидше за все, буде цілком зрозумілою дітям. Тим більше, що усі незнайомі поняття у тексті одразу ж пояснюються.
Міфи Давньої Індії, Степан Наливайко
Міфи Давньої Індії : для старшого шкільного віку / передмова й упоряд. Степана Наливайко / переказ із гінді Степана Наливайко; ілюстрації Миколи Пшінки. – 2-е вид. – Київ : Веселка, 2001.
Чи не найбільше вперше видані в далекому 1992 році «Міфи Давньої Індії» нагадують збірник фантастичних оповідань, що розповідають про героїв, епічні битви, мудреців, хитрості та вічне кохання. От тільки замість звичних для сучасних українських читачів лицарів та принцес маємо тут Раму з Сітою, замість могутніх чаклунів – індуїстських богів, а замість коронованих європейських королів – царів із сережками у вухах та невимовними іменами.
Був колись на землі могутній цар, якого звали Трішанку. Запишавшись своєю силою та славою, він задумав дорівнятися до богів, ще живим піднестися на небо й порозкошувати там.
Попри чимало паралелей, що їх можна знайти між давньогрецькими, біблійними та давньоіндійськими історіями, збірка міфів Давньої Індії істотно відрізняється від згаданих вище видань. По-перше, автор переказів у цій збірці не жартує, не повчає, а лишається майже непомітним — він просто розповідає двадцять одну історію про те, що відбувається у світі, коли в ньому панують Індра, Брахма, Крішну, Гаруда, Ганеша та компанія. По-друге, на відміну від попередниць, книжка не містить ключових міфів про творення світу й створення людей. Загалом, побачити логіку, яка керувала упорядником, доволі важко, адже послідовність і зв’язок між текстами майже відсутні, а історії героїв міфів — богів індуїстського пантеону, царів та відважних воїнів — залишаються ніби неповними. Читачам не пояснено, звідки узявся Ідра, хто такий Брахма тощо. Однак, це лише спонукає до подальшого дослідження індійських міфів. Натомість єдиним, що може справді завадити читачам насолоджуватися текстами й захопливими сюжетами, є лише те, що знайти книжку можна хіба в бібліотеці.
Автор: Міра Київська (авторка, редакторка сайту Букмоль)