Ми знайомі з Катериною 5 років. Вона — фахівець своєї справи. Вона — кращий адвокат у сфері сімейного права. Протягом 16 років своєї кар’єри має 98% перемог у справах, які вона вела.
Про те, як карантин вплинув на сімейні стосунки, домашнє насилля та викрадення дітей, публічність жертв насилля, ювенальну превенцію та особисте, — в ексклюзивному інтерв’ю.
Наша героїня — сімейний адвокат, перемовник у сфері сімейних конфліктів, автор книги «Розлучення. Сповідь адвоката», керівник адвокатського бюро, правозахисник жінок. А ще — спікер та юридичний партнер декількох MAMA SUMMIT, наша авторка та моя близька подруга — Катерина Власюк.
Через карантинні заходи, зокрема через тимчасову ізоляцію вдома, суспільство та психологи стверджують, що у сімейному житті з’явилося чимало проблем, й одна з них — масові розлучення. Чи відобразилося це на ваших клієнтах, чи збільшився ваш обсяг роботи та яке ваше ставлення до цього?
— Я вбачаю в усьому цьому позитив. Адже, як на мене, проблеми в родинах з’явилися не під час карантину, а задовго до його початку, але через брак часу для спілкування або взагалі його відсутність вони були приховані та їх не помічали. У родинах, у яких іще до початку ізоляції були хороші та дружні стосунки, нічого не змінилося, вони ще більше зміцнилися. А там, де воно вже було, так би мовити, «білими нитками шито», люди дійсно почали сваритися через різні дрібниці. На мою думку, у цій ситуації треба «подякувати» карантину за те, що він допоміг людям, які мали проблеми у стосунках, більш гостро їх відчути, обговорити, прожити та прийняти правильне рішення. Нині не спостерігається великої кількості розлучень, але є складні справи, які пов’язані з тим, що деяким було психологічно складно пережити карантин, чимало справ із викрадення дітей та домашнього насилля. Ось у цьому дійсно є підвищення статистики. Щодо розлучень, то люди, які визначилися під час карантину, вони або ще не почали діяти, або щойно збираються, або консультуються та готуються. У нас було багато консультацій, пов’язаних із підготовкою до розлучення. Тому карантин виявив проблеми та продемонстрував ескалацію у сфері домашнього насилля, виштовхнув назовні всі неприємні та жорсткі сімейні ситуації.
Останнім часом у соціальних мережах можна побачити безліч дописів жінок, які постраждали від домашнього насилля та від викрадення дітей. Яким чином це регулюється в нашій країні, чи існують відповідні законопроекти?
— Насправді це найскладніша тема. Адже ця проблема існувала завжди, але раніше не було соціальних мереж або про це менше говорили. За такої ситуації складно щось довести, а багатьом просто було соромно про таке розповідати. Якщо проаналізувати коментарі у соціальних мережах на цю тему, то завжди знайдуться ті, хто розкритикує й осудить людину та її допис, із роками така реакція людей зменшується, проте лишилися ті, хто вважає, що «коли б’є, то кохає» та «коли тебе образили, то про це потрібно мовчати». Нині про це висловлюються дедалі більше, радше через те, що кілька років тому прийнято Закон «Про домашнє насилля». Якби його не було, то на цю проблему так само б не зважали. Закон іще не працює повною мірою, але в нас уже є доведені кейси щодо психологічного насилля. Так, це складно здійснювати, адже проведена грандіозна робота, щоб отримати протоколи, штрафи, довести провину, отримати заборону на наближення на 500 метрів. За домашнє насилля гарантоване кримінальне покарання, але для цього потрібно провести підготовчу роботу й отримати не менше 3 доведених фактів домашнього насилля.
Діти в таких сім’ях страждають від насилля не менше, а може, й більше, аніж самі батьки. Яким чином забезпечити їм безпеку?
— Нещодавно почала працювати ювенальна превенція — це поліція з питань дітей, орган, який зараз найскладніше працює, без повноважень, тому його роботу потрібно вдосконалювати. Я зараз активно працюю над тим, щоб запропонувати певні ініціативи щодо роботи цієї служби. Я вважаю, що ювенальна превенція повинна мати чіткі та врегульовані повноваження. Також зараз при ювенальній поліції працюють «зелені кімнати». Це окрема кімната, облаштована для спілкування «сам на сам», де інколи можуть вестися відео- та звукозапис, де з дитиною спілкується психолог, який робить це правильно та коректно, застосовуючи потрібні методики. За результатами він розмови робить висновок, що є свідченням дитини про те, чи чинять із нею злочини та насильство, чи ні. Уже за результатами цього висновку прокурор, один із батьків та ювенальна превенція може далі розповсюджувати цю заяву вже в межах кримінального злочину, тому за такої роботи служби дитину не долучатимуть до безлічі допитів, тим самим іще більше порушуючи її психічний стан. Тому є ювенальна превенція та «зелена кімната», де можна написати заяви, звертатися туди за допомогою та користуватися тим мінімумом, який уже існує, але наразі гостро постає питання про те, щоб повноваження таких органів було врегульованим та повноцінним.
Що робити, коли у жінки відібрали дитину? Які дії, з її боку, мають бути?
— По-перше, треба звернутися до поліції, органів опіки, ювенальної превенції.
По-друге — знайти адвоката, подати позов до суду про те, що жінка хоче повернути дитину та визначити її місце проживання, подати клопотання про ухвалу, щоб суд визначив режим побачення з дитиною 50/50. Найголовніше в такій ситуації — не сумніватися у собі, мати чіткий план дій та якомога менше піддаватись емоціям.
Щодо домашнього насилля, то закон прийнято, попри те, що він ще «молодий», але із цим уже можна багато чого робити.
Чи допомагає публічність жінок (чоловіків, до речі, не такий великий відсоток, але також є), які страждають від домашнього насилля, у справі?
— Публічна розповідь не завжди допомагає у вирішенні ситуації, адже до публічності потрібно бути готовим, бо не варто завжди розраховувати на те, що вас підтримуватимуть або співчуватимуть. Але є два позитивні ефекти: перший — інколи це допомагає вберегти жінок від фізичної розправи своїх колишніх чоловіків, адже для них це стримуючий фактор; другий — такі історії показують приклад для інших жінок. У публічну площину потрібно виходити лише тоді, коли є розуміння того, що домовитися з людиною не вийде й інших варіантів вирішення ситуації не існує. Тому насамперед варто думати не про публічність, а про правове поле, про те, що конкретно потрібно робити, коли жінка перебуває в такій ситуації.
Розкажіть, будь ласка, про ваш новий проект щодо шлюбних договорів.
— Цього місяця ми запровадили новий проект — пакет «Шлюбний договір», який має унікальний, розроблений нами шаблон, актуальний для 60% людей. У ньому прописано реальний механізм захисту для жінки як під час шлюбу, так і після нього.
Наразі в нас на сайті можна безкоштовно завантажити шаблон заяви про розірвання шлюбу, адже не всім людям потрібен адвокат, тому вони вирішують це питання самотужки. Однак, знаходячи різні шаблони в мережі, можна наробити чимало помилок, тому ми вирішили в такий спосіб допомогти людям без зайвих складнощів впоратися із ситуацією. Це можливість отримати хороший договір, заощаджуючи на вартості консультацій або супроводу юриста. До пакета також входить детальне відео про шлюбний договір, посилання на статтю, де прописані всі переваги й недоліки, а також інструкція, як правильно діяти в такій ситуації та як безпомилково заповнити шаблон. Відповіді на всі нагальні запитання. Кропітка робота в декілька місяців із теорією та практикою, аналізом та нашим судовим досвідом перетворилася на корисний проект, що не має аналогів. Приємно, що наразі ним користуються не лише клієнти, нотаріуси, а й наші колеги)
Яка наразі статистика щодо шлюбних договорів?
— Коефіцієнт такий: два роки тому на 100% шлюбів припадало 1,7% шлюбних договорів, позаминулого року — 1,9%.
За що ви найбільше любите свою справу?
— Я в професії 16 років, з них 6 років — саме за спеціалізацією розгляду сімейних справ. Я вважаю, що це моя місія. Люблю за те, що у цьому світі є справедливість. Я точно знаю, що коли людина потрапила в подібну ситуацію, то вона мусить пройти її, що це її урок, і ніхто у цьому не винен. Треба вміти брати на себе відповідальність. Якщо ти знаєш, чого хочеш, та робиш правильні кроки, прямуючи вперед, то справедливість переможе.
На моїй практиці 98% перемог у судах, але це не гарантія від програшів, не треба розслаблятися. До того ж жоден суд не можна підкупити, якщо в тебе правильний правовий захист, якщо ти вмієш правильно доносити свою позицію, якщо ти вчасно подаєш і збираєш докази.
Я жодного разу не купувала жодне рішення та не маю наміру цього робити. Мої клієнти про це добре знають. Якщо займатися «договірняками», тоді навіщо було опановувати цю професію.
У вас досить складна й емоційно виснажлива робота, що вас надихає?
— Мене надихають мої результати, очі дітей, які повертаються до своїх матерів, і те, коли ти можеш надати людині віру в те, що її можуть захистити.
Яку б назву мала написана про вас автобіографічна книга?
— «Бультер’єр» (сміється).
Ваше побажання читачам Alwaysbusymama.
— Я хочу побажати читачам, щоб вони не боялися розлучень та не лякалися відстоювати свої права, і знали, що все, чого вони хочуть, можна досягнути, адже тільки ми вирішуємо, ким ми є у власному житті — господарі чи жертви, бо багато залежить від нас самих.
Порада для батьків: починаючи з дитинства, навчіть своїх дітей екологічно розходитися з друзями, партнерами, коханими людьми, адже це допоможе їм у будь-якій життєвій ситуації.
Бажаю всім щастя!
Сторінка Катерини Власюк в Facebook
Висловлюємо подяку за гостинність Hyatt Regency Kyiv.
Розмовляла: Альона Бондаренко
Редактори: Лариса Сонько, Ольга Перевозник
Фото: Олексій Єремєєв