Лідія Білас, засновниця мережі освітніх проєктів MRIYDIY
Пані Лідіє, від останньої нашої зустрічі минув рік. Тоді ми говорили про перші кроки вашого нового проєкту MRIYDIY. Неабиякий розвиток і зростання, адже за рік ви перетворилися на масштабну освітню мережу, до якої тепер входять: 2 школи (Львів, Київ), 2 садки (Львів, Київ), табори – міські, виїзні, зокрема в Карпатах, проєктна школа без стін та кордонів MriyDiy Project School, а також соціальні напрями, зокрема й Освітній кластер у Польщі, навчання для освітян тощо.
Розкажіть про те, як, хто та що допомагає Вам діяти, аби втілювати свої мрії?
Тут якраз нічого не змінилося. Це люди й одна розділена на всіх мрія – мабуть, так, якщо узагальнити. У мене є підтримка сім’ї – і це безцінно. Ми працюємо дуже класною командою, де всі на одній хвилі та зі спільною метою – робити максимально добре і з повною віддачею все те, що любимо, що вміємо, у що віримо і за що відчуваємо відповідальність.
Ми зараз напередодні початку нового навчального року. Як минув Ваш літній сезон таборів?
Майже 700 учасників відвідали цього літа табори MriyDiy. Чотири напрями – Київ, Львів, Брюховичі, Карпати. І все це не одна зміна. У Карпатах, наприклад, було дві зміни по два тижні.
Ми готувалися до цього літа надвідповідально, дуже хотіли розробити ефективні й цікаві програми для дітей. Команда таборів декілька разів відпрацьовувала програму в тестових форматах, була врахована кожна деталь. Навіть те, що наші табори в Карпатах проходили в найбільш екологічній локації України.
Цього літа в таборах MriyDiy було все – походи в гори з елементами пластування, тематичні вечірки, вечори біля вогнища, квести, англійська, кіноперегляди, басейн, танці, рефлексії, йога, мрієбудування, спорт, командні ігри. Ще така наша фішка – на занятті з Be yourself діти заповнювали індивідуальні блокноти «МрійДій», завдяки яким училися відслідковувати емоції, проводили трекер звичок і збирали спогади протягом усієї зміни.
Сьогоднішнє місце зустрічі – Ваша перша школа MriyDiy у Києві (вул. Набережно-Рибальська, 5А). Розкажіть про неї.
Варто розпочати з команди, яка вже майже сформована – вона справді чудова. У серпні традиційно ми проводимо навчання команд, яке включає різні презентації, «майстерки», тімбілдінг, квести, опрацювання ідей уроків. Тепер стіни нашої київської школи ожили, наразі тут триває підготовка до нового навчального року. Також на екскурсію у Дні відкритих дверей сьогодні приходять родинами. Нас стає дедалі більше.
Але ще, мабуть, тривалий час вирішальним фактором у виборі школи буде саме безпека.
У нас із командою відпрацьовані алгоритми на всі випадки, врахована кожна деталь. Приміщення укриття адаптоване, щоб навіть на час повітряної тривоги продовжувати навчання, ігри, спілкування. Щоб діти мали доступ до води та їжі. Також у школі акцент робимо на психологічній безпеці.
Щодо самого приміщення – це понад 5000 м2 безпечного навчального простору. Світлі навчальні приміщення: у середньому площа кожного – 58 м2, окремо обладнані кабінети хімії/фізики/біології, інформатики + робототехніки.
Сучасний спортивний простір – спортивна зала площею 326 м2 зі скеледромом, ігрові та спортивні майданчики на даху школи.
Власна кухня із сучасним обладнанням та лінією роздачі + велика шкільна їдальня площею 287 м2.
Важливо зазначити, що в наших школах діє єдиний академічний стандарт – це означає, що, у якому б місті ми не відкривали наші заклади, їх програма, підходи, цінності працюватимуть у межах однієї екосистеми. А це, своєю чергою, сприятиме наданню високого рівня освіти в різних куточках України.
Розкажіть про дитячий садок. Улітку заклад запрацював і в Києві.
Садок розташований у приміщенні школи, на першому поверсі, що дуже зручно. Відкриваючи садок у Києві, ми керувалися концепцією нашого садка у Львові (який вже відвідує понад 100 дітей) – нам важливо було створити простір щасливого дитинства. Авжеж, звучить якось по-простому, але за цим постає титанічна робота команди. Наш садок – це не про те, що «привели дитину, посадили її гратися, а ввечері забрали». Ми розуміємо, що такі маленькі діти – це вже особистості, у яких формується світогляд. І наше завдання у MriyDiy створити всі умови для формування цього світогляду. Наприклад, одного разу в нашому львівському садочку аналізували тему «Рослини», і діти досліджували весь процес вирощування і розвитку рослин. Досліджували не через книжечки з малюнками, а реально висаджували паростки, доглядали за ними, на кожному з етапів вирощування рослини вони вивчали її будову. Потім вивчали нові слова за цією темою англійською мовою. На творчості щодо цього ми робили тематичні аплікації.
Тому програму в дитсадках ми вибудовували таким чином, аби кожен день охоплював заняття, націлені на розвиток трьох сфер: ментальне здоров’я, інтелектуальне здоров’я та фізичний розвиток.
Проєктна школа – окрема велика розмова. Знаю, що у Вас неабиякі результати за кількістю дітей, за географією, наповненням...
MriyDiy Project School – це проєктна школа без стін та кордонів для дітей та молоді від 10 до 16 років. Проєкт MriyDiy Project School у 2022-2023 навчальному році було реалізовано за ініціативи благодійного фонду «СпівДія» спільно з Освітньою фундацією «МрійДій» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерства молоді та спорту України.
За цей рік у нас:
1400 учасників,
640 зустрічей з експертами в різних галузях,
281 місто та селище України,
596 проактивних батьків (12 зустрічей проєктної лабораторії успішного батьківства).
Діти навчаються проєктному менеджменту в кращих практиків України, серед викладачів є навіть Нобелівська лауреатка. В учасників було декілька захистів проєктів, діти отримували фідбек від фахівців у різних сферах. А деякі з дитячих проєктів отримали фінансування на реалізацію.
Яка, на Ваш погляд, найбільша проблема освіти України на сьогодні?
Мабуть, немає сенсу говорити про глобальну проблему – війну, яка унеможливлює нормальний освітній процес і дуже ускладнює розуміння того, як ми рухатимемося далі. Але, зважаючи на вже великий досвід і набуту адаптивність, ми впевнені, що все одно це час змін, і мова йде про зміни саме щодо наповнення школи.
Найбільша проблема освіти та шкіл, зокрема, – коли знання, які учень/студент отримує у навчальному закладі, «відірвані від життя». Коли вони не про актуальність, не про широту світогляду, не про розуміння того, як науки працюють у реальності.
Чи то експеримент, чи лабораторна робота з хімії, або ж розрахунки на уроці математики – все має пояснюватися та показуватися дітям крізь призму реального життя. А ще ліпше – щоб учні під час навчального процесу могли самотужки щось дослідити, провести експеримент, захистити проєкт тощо.
До речі, навесні у нашій львівській школі проводили серію занять із математики, на які ми запрошували фахівців різних спеціальностей. На одне із занять завітав архітектор, і тоді діти посеред подвір’я школи розділилися на команди та виконували креслення амфітеатрів, церков, інших споруд. Захистили свої проєкти, отримали фідбек від фахівця, який, до речі, протягом заняття намагався показати дітям красу архітектури через математику.
На інше заняття була запрошена фінансова директорка, яка допомогла дітям зрозуміти важливість математики у фінансовій сфері, а діти складали фінансовий бюджет, говорили про собівартість продукції та наводили приклади підприємництва.
Зараз чимало хто обговорює, як повернути українців, які виїхали за кордон із початком війни. Яке Ваше бачення щодо цього питання. Аналізуючи вступну кампанію, як багато людей повертаються, як змінилися діти, які додаткові запити до освітніх закладів?
Аналізуючи вступну кампанію, можемо сказати, що родини повертаються. Багато хто за кордоном встиг оцінити й більш глибоко зрозуміти цінність якісної освіти.
Ми у «МрійДій» мріємо повернути всіх українських дітей. Поки багато українських родин перебуває за кордоном, вважаємо своєю відповідальністю турбуватися і про них. Наприклад, сьогодні в Польщі у нас працює Освітній кластер «МрійДій». Це громадська організація, яка діє у Варшаві та Львові, підтримуючи українські школи в Польщі інформаційно й адвокатуючи інтереси учнів і педагогів. Зусиллями Освітнього кластеру запроваджено, зокрема, пільговий проїзд українських дітей громадським транспортом у Варшаві та забезпечено бодай частково учнів українськими підручниками.
Також у нас діє дистанційна школа, про яку сьогодні маємо чимало відгуків від родин, що перебувають за кордоном. Дистанційна школа функціонує за українською програмою, заняття відбуваються наживо з учителем. Кількість занять і графік ми зробили таким, аби діти могли поєднувати навчання з офлайн-школою за кордоном, і щоб вони не відчували через це перенавантаження. І щоб діти не просто не забували української мови, історії, а навпаки, навіть на відстані від дому, поглиблювали свої знання.
Як щодо інклюзії ментальної та фізичної в освітніх закладах?
Загалом ми відкриті, щоб навчати дітей з особливими освітніми потребами. Наші вчителі підвищують свій фаховий рівень із питань інклюзії. Школи обладнані певними фізичними пристосуваннями. Але є дуже специфічні освітні потреби, які ми не завжди можемо вдовольнити через необхідність у додаткових вузькоспеціалізованих педагогах і додаткових фізичних пристосувань.
Тому, коли від батьків надходить запит щодо зарахування дитини до школи, ми запрошуємо родини на зустріч із психологом. Обговорюємо та спільно визначаємо, наскільки школа може задовольнити освітні потреби дитини саме із цим типом інклюзії, зіставляючи їх зі своїми можливостями. Школа активно співпрацює з інклюзивно-ресурсним центром, який діагностує особливі освітні потреби дітей. На основі цієї офіційно підтвердженої діагностики ми спільно створюємо індивідуальний навчальний план і надаємо відповідні освітні послуги нашим учням.
Як Вам вдається знаходити однодумців? Адже відомо, що якісне зростання команди – надзвичайно складний процес.
Схоже, це моя сильна риса, хоча я теж помилялася щодо людей. Але вірю в тезу, що випадкових людей на шляху не буває, і все пережите приводить або до успіху, або до досвіду, що теж є не менш важливо.
Й однодумці – це варто наголосити – це не ті, хто обов'язково думає точно так само, як ти, чи гірше того – погоджується з кожним твоїм словом. У моєму розумінні, це люди з однаковими базовими цінностями і власною експертною думкою, вміннями та знаннями, які дозволяють цю думку перетворювати на дію. А далі – люди «притягують» людей, і це дивовижний процес, який мене тішить і дивує :)
У минулому лишилися жорсткі вертикальні структури, наразі ж працює горизонтальна співпраця, командна робота і гнучке планування.
Про особисте. Як минув Ваш рік? Які новини, думки, переживання та плани на майбутнє?
Вважається, що самураї були такими безстрашними, бо сповідували правило – якщо ти готовий до найгіршого сценарію, то ти готовий до будь-якого. Вчуся бути самураєм :)
Вчуся жити з відчуттям вдячності – хай там як, а переоцінка життєвих пріоритетів сталася шалена, і цей рік усього навчив мене більше, ніж 10 попередніх. Вірити в те, що робиш, і робити те, у що віриш, – це зі «старого», базового, що тримає сьогодні. І, повторюся, близькі й рідні люди, а ще приклади крутих людей навколо, які надихають, бо роблять якісь фантастичні й нереальні речі.
Плани на майбутнє – жити й працювати у вільній країні після перемоги, яка неодмінно настане.
Побажання читачам-батькам Alwaysbusymama.
Навчити дитину не наступати на гусеницю – так само важливо для гусениці, як і для дитини. Здається, це слова Бредлі Міллара. Я б додала – і для батьків :) Бо всі ми, поки діти малі, в одному човні. Школа – дитина – родина. І жива гусениця :)
ОЗНАЙОМИТИСЯ З ПРОЄКТАМИ МЕРЕЖІ МРІЙДІЙ
Facebook Мережі освітніх проектів МрійДій
Facebook Школи МрійДій
Facebook Садки МрійДій
Інтерв’юер: Альона Бондаренко Facebook, Instagram
Редактор: Лариса Сонько