— Я знову хочу в Париж.
— А Ви уже там бували?
— Ні, але я уже колись хотів…
Моновистава за мотивами однойменного оповідання М. Веллера «Хочу в Париж» – це сповнена доброго гумору історія «маленької» радянської людини, з провінційного містечка, котра впродовж всього життя намагалася здійснити свою велику мрію – побувати в Парижі.
Що цей клятий Париж робив з нами — душу вивертав. Хотілось його побачити до болю, до скреготу зубів. Побачити — ну й померти, за відомою усім формулою. Мабуть, він уособлював якесь зовсім інше життя, котре здавалося таким неможливим, що його ніби й не було зовсім. Про цю нездійсненну мрію радянської людини моновистава «Хочу в Париж».
Провінційний хлопчик з богом забутого містечка захворів тугою за батьківщині. За тією батьківщиною, котру він вибрав собі сам. Впродовж півтори години глядачі разом з героєм проживають ціле людське життя, звичайне життя радянської людини. Школа, ПТУ, армія, технікум, фабрика, одруження, квартира, діти, туга, пияцтво, пенсія… Та у цій сірій буденності у героя є Франція. Мрія про цибулевий суп та жаб’ячі лапки, про єдвабні мережива жіночої білизни та про паризький шик. Про пісні Монтана, Азнавура и Дассена. І, звичайно, про мушкетерську честь, адже з неї усе й починалося. Один за всіх — та всі за одного!
Виставу грає:
Володимир Голосняк
Режисери-постановники:
Володимир Голосняк
Іван Сорока
Мультимедіа:
Олександр Чернишов
Матвій Чернишов
Художнє оформлення:
Ірина Голосняк
Вистава на одну дію, йде українською мовою.