Блог Катерини Власюк: "Переговори - швидкий шлях вирішення конфліктів "

За 15 років в професії та маючи в арсеналі 93% виграних справ для клієнтів,  я точно знаю одне.  Що переговори - це самий ефективний
 та швидкий шлях  вирішення проблем та конфліктів. 
Я не поділяю думку, що суд - це панацея від усього. Хоча сьогодні в Україні діють нові процесуальних кодексів та скоротилися строки
 розгляду справ, але через нестачу суддів справи про розірвання шлюбу можуть слухатись майже рік. По поділу майна -1,5-2 роки.
 Майже так само спори по дітях. І це навіть не межа. Ризики звернення до суду ще й у тому, що судовий збір за поділ майна, оплата
 судових експертиз можуть на виході не принести бажаних результатів.
Зважаючи на судову практику, у відповідності до якої об’єкти нерухомості зазвичай діляться навпіл, колишнє подружжя рідко 
задовільняє таке рішення суди.  І про спільне користування квартирою чи будинком можна побачити лише в серіалах. Часто рішення
 суду є, а виконати його нереально. І тоді розпочинаються нові етапи судових спорів по вселенню чи виселенню. Проблемним
 питанням є також визначення місця проживання дітей та поділ бізнес активів. Тому подружжя  яке бажає розлучитись, може на 
старті отримати мінімум чотири позови: розлучення, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна. І може
 виявитись, що ці справи по підсудності будуть слухатись різними судами і з різною динамікою. Але навіть це не головне - сторони
 будуть в постійному процесі і ніхто на "виході" не гарантує отримання бажаного результату. 
Також я не поділяю думку колег, які пропонують клієнтам піти в суд для того щоб укласти мирову угоду. Я вважаю це довгим процесом
. Варто взяти до уваги, що не всі побажання по мировій можна включати. Є поняття предмету позову за рамки якого вийти не можна.
 Окрім того в одну мирову угоду не можна вписати все: дітей, майно та розлучення. Тому як на мене, мирові угоди в суді - це запасний варіант. 
Але ніяк не основний. 
Останніми роками в Україні набирає популярності інститут медіації, але тут також є нюанси. Останні кілька років у ВРУ лежав законопроект 
про медіацію, який провалився і на даний час цей механізм поза законом. Хоча ще кордоном він діє досить ефективно. Ще однією перепоною
 запровадження медіації в Україні, як на мене, є відсутність довіри. Сторони у даному процесі мають довіряти медіатору.  А медіатор не може 
бути адвокатом сторони і медіатором. Чи попередньо консультувати одного зі сторін конфлікту чи намагатись вплинути на рішення, 
які приймають сторони. Завдання адвоката - захистити клієнта, а завдання медіатора - допомогти сторонам зрозуміти свої істині інтереси та 
напрацювати рішення,  які задовольнять обох. На даний час дуже незначний відсоток серед українців, які готові довіряти медіатору.
За останні три роки 95% відсотків моїх клієнтів погоджувались на переговори, хоча попередньо були налаштовані на суди. Більшість навіть не 
розглядали для себе такого варіанту вирішення конфлікту і думали, що інша сторона не погодиться на переговори. У 70% цих справ конфлікти 
завершувались протягом місяця укладанням нотаріальних угод, які надалі справно виконувались і не оспорювались в суді. Я переконана, що адвокат 
сімейного права має володіти навичками переговорів. Адже сторони конфлікту у сімейному спорі мають своє бачення конфлікту, свої побажання і 
страхи, які часто накладаються на емоційну складову і стають перешкодою, яка заважає перейти до конструктивного діалогу. 
Переговори дозволяють виявляти та долати страхи, які рухають сторонами в сімейному конфлікті. Наприклад, жінка боїться, що у неї відберуть дітей.
 Чоловік навпаки - що йому заборонять їх бачити. Після ефективних переговорів можна закрити всі ці моменти без суду. На сьогодні саме переговори 
можуть стати "рятувальним жилетом" для українських родин і елементом розвантаження судової системи.