В dialog hub відбулась презентація художнього проекту «Mumpsy.Wants.Tattoo» мисткині Дар’ї Іващенко

В dialog hub відбулась презентація художнього проекту «Mumpsy.Wants.Tattoo» мисткині Дар’ї Іващенко

В dialog hub відбулась презентація художнього проекту «Mumpsy.Wants.Tattoo» мисткині Дар’ї Іващенко DIvashchenkoArt.

Свинка Mumpsy – це віртуально-полотняний персонаж-блогерка, яка має власний аккаунт https://www.instagram.com/mumpsy.wants.tattoo/ в мережі Інстаграм, постить сторіз і проводить з їх допомогою голосування стосовно ідей наступних тату, спілкується з підписниками про кількість зображень на власному тілі – все згідно канонів дигітально-фешенебельного 2019 року.

Протягом дев’яти місяців, досліджуючи коментарі фоловерів та хештеги інфлуенсерів та слідуючи модним ідеям та порадам, Mumpsy змінює свій зовнішній вигляд.

Її перетворення лягло в основу соціально-художнього проекту «Mumpsy.Wants.Tattoo», який презентували у dialog hub в контексті дискусійної панелі «Tatoo: тренд чи самовираження?» за участі телеведучого і блогера Олександра Педана, психотерпаветки Марії Фабрічевої, тату-майстрині Олени Жук.

Під час презентації і дискусії художниця і запрошені спікери розмірковували на тему впливу трендів тату та свідомого вибору людини – чи дійсно малюнки на тілі допомагають виразити власну унікальність, чи скоріше стають кліше.

Дар’я Іващенко, авторка проекту: «Я зрозуміла, що підлітки, які замислюються про тату і хочуть собі їх зробити, це вже не діти 13-15 років, а 10 і 11. Саме це і наштовхнуло мене зробити цей проект. Бо якщо говорити про підліткові тату – достаток у всіх різний, а бажання із інстаграму у всіх дуже схожі. Тому коли дитина хоче сепаруватися від батьків - один із видів, який вона може вибрати для цього, щоб показати, що він чи вона вже дорослі і самі вирішують, що робити зі своїм тілом – може стати саме тату. І саме ці випадки, про які писали підлітки на сторінку до Мампсі наштовхує на думку, що це потрібно робити безпечно, у перевіреного майстра або подумати чи варто взагалі його робити».

Олександр Педан розповів, що почав набивати тату на своєму тілу вже після 30 років. Переконує, що до свого вибору прийшов свідомо і ніколи не ризикував здоров’ям і приходив тільки у перевірені салони, і в жодному разі не робив би тату у гаражі чи підворотні. «Я не економлю на здоров’ї. Я готовий переплатити за безпеку – тому що ти бачиш, з якою людиною ти працюєш. Друге, я плачу за унікальність - за те, що це художник і у вас з ним мають бути однакові погляди на красу. Але я ще раз підкреслюю – краще 50 разів подумати, поспілкуватись з майстром кілька разів, пам’ятайти, що ви маєте право відмовитись чи передумати навіть в останній момент. Не бійтесь питати, дізнайтеся про майстра більше інформації, щоб це було безпечно і щоб потім ви не жалкували про своє рішення».

Майстриня тату Альона Жук, яка взяла участь у дискусійній панелі ще раз нагадала слухачам про їхні права у тату-салонах і про правила безпеки. Оскільки тату – це контакт зі шкірою і кров’ю – безпека понад усе! «Пам’ятайте, що тату ви наносите на своє тіло, на свою шкіру і ви довіряєте цій людині своє здоров’я, тому не бійтеся ставити майстру питання. Це відповідальність майстра говорити з вами, показати всі інструменти, розказати звідки вони взялись, з чого вони зроблені, відкривати все при клієнті. Якщо ви прийшли, а лежить відкрита голка чи картрідж ви можете попросити викинути його і щоб при вас відкрили стирильний новий. Це ваше здоров’я і вимагайте пояснень за все. Щоби вас не цікавило – про процес, про те, як готується ескіз, як готувати тіло до татуювання, обов’язково запитайте. І якщо майстер на первинному етапі говорить «не парся» або не договорює щось вам — тікайте від цього майстра! Комунікація дуже важлива і ви зобов’язані все знати до. Бо насправді хоч це і звучить не дуже – але кожен майстер до кожного клієнта має ставитись так – ніби умовно кажучи він ВІЛ-позитивний чи має гепатит – в плані так сильно захищати себе і клієнта і наступних клієнтів, щоб не було ніяких промахів у стерильності. Все стерильно, все обгорнуте і все одноразове і все збирається під кожного клієнта і викидається окремо у спеціальні контейнери».

Психолог Мария Фабричева додала, чому батькам так важливо говорити і підтримувати дітей. Бо якщо вони все ж вирішили зробити тату і не допомагають батьківські вмовляння – кращий вихід ніж заборона – контроль за процесом. «Інколи ти приходиш і тобі здається, що це геніальна ідея, але при цьому майстер у розмові з тобою чи на етапі малювання ескізу приходить до іншої ідеї, яка може не подобатись. І зрозуміло, що у 15 чи 16-річної дитини немає досвіду провести діалог, щось уточнити. Вже не говорячи про молодчих підлітків. Тому я рекомендую прийти батькам з дитиною – саме в цілях безпеки. Щоб переконатись, що там стерильно, що там безпечно, що там дитина не зустрінеться з агресією чи насиллям. Якщо ми говоримо про підлітків і тату – то ми обов’язково повинні пам’ятати, що відповідальність батьків не у тому, щоби залякати дитину, а у тому, щоб віднестись з повагою, проговорити це і вибрати час, щоб прийти разом. І можливо маючи таку підтримку, дитина сама передумає робити це тату. Або буде вам вдячна за пітримку».

Відвідати виставку в dialog hub можна до 30 грудня
Вхід вільний!